Гендерне виховання

Тема: Гендерні відносини як соціальне явище. Мотивація молоді на гендерно-чуйну поведінку.

Проблема: низький рівень гендерної культури молоді, недостатній рівень поінформованості молоді з гендерних питань.

Мета:  надати молоді інформацію з гендерних питань, сформувати в учасників програми елементарні навички гендерної культури.

Технічні засоби: комп’ютер, мультимедійний проектор, екран, мікрофони, програвач для міні дисків, фотоапарат.

Реквізит для проведення ігор: ключі від авто, повзунки, дзеркало, відро для сміття, гаманець, ватман із зображенням людини певної професії (3 шт.), предмети побуту (віник, праска, швабра, електричний чайник, пульт від телевізора, тощо).

Вступ

Ведучий: Ігрова програма „Ми – різні, ми – рівні” – це спроба торкнутися проблеми створення в нашій країні ґендерно чуйного суспільства.

Ґендерна проблема є дуже актуальною проблемою сьогодення. Світове співтовариство піднялось на такий рівень самоусвідомлення і розвитку, коли історично вже склалися передумови для рівного і рівноправного ствердження жінки поряд і нарівні з чоловіком в усіх сферах соціального життя. Як пріоритетну та одну з найважливіших проблем сучасності цю проблему розглядає Організація Об'єднаних Націй (Спеціальна Сесія Генеральної Асамблеї ООН у червні 2000 року, Асамблея Тисячоліття ООН і триденний Самміт тисячоліття у вересні 2000 року). Рішення ООН були схвалені й українською делегацією: Україна як член ООН взяла на себе зобов'язання виконувати всі міжнародні документи з питань рівних прав і можливостей. Ось чому в 2005 році урядом було прийнято Закон України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”.

Брак ґендерної культури в нашому суспільстві свідчить про недостатню поінформованість, відсутність ґендерної освіти, і, як наслідок, порушення ґендерного балансу в сім'ї, у професійній сфері,  в політиці.

Ми переконані, що обрана нами тема є своєчасною, серйозною, необхідною, і наша програма зможе виконати свою просвітницьку місію. У віці 15-16 років молоді люди вчаться будувати дорослі  взаємини між собою. Дуже важливо, щоб  взаємини були ґендерно чуйними, гармонійними.

Ігрові та інтерактивні методики, які будуть використані в нашій програмі, дозволяють зробити цю тему легкою, цікавою для молоді, зроблять можливим яскраво продемонструвати деякі ґендерні стереотипи та переваги ґендерно збалансованої поведінки.

 

Хід ігрової програми

Ведучий: Представляємо ігрову програму «Ми – різні, ми – рівні». Головними дійовими особами цієї програми будуть вони.

Виходять Ведучі 1 та 2

Ведучий 1: Вони – хоробрі і сильні, рішучі і надійні, вони – наполегливі, відповідальні і симпатичні. Вони – чоловіки!

Ведуча 2: Вони – романтичні і привабливі, лагідні і турботливі, вони – чарівні, загадкові, пристрасні і працелюбні. Вони – жінки!

Ведучий 1: Вони схильні до ревнощів, самозакохані, вони іноді неохайні та дріб'язкові. Вони – чоловіки.

Ведуча 2: Вони – примхливі, манірні, часом – підступні, надто емоційні, і, як правило, не пунктуальні. Вони – жінки.

Ведучий: Так, вони різні. Але ж вони – рівні. І в них повинні бути рівні права і рівні можливості! А чи насправді права і можливості жінок і чоловіків у нашому суспільстві однакові? Чим і наскільки різняться чоловічий і жіночій світи?

Наразі ми поговоримо саме про це, і ви дізнаєтесь, що таке ґендер, ґендерні ролі, ґендерно-чуйні взаємини.

Ведучий 1: Ґендер – сучасна ідеологія рівності чоловіків та жінок.

Ведуча 2: Ґендерні взаємини – це взаємини, які існують між чоловіком і жінкою в соціальній сфері: у суспільстві, в сім’ї, професійній діяльності.

Ведучий: Саме про ґендерні ролі чоловіків і жінок наша ігрова програма. Ведучим цієї програми буду я – ….  Та мої помічники:

Ведучі називають свої імена

Ведучий 1: …

Ведуча 2: …

Ведучий: ...а також цей екран.

Ведучі 1 та 2: Отже, увага на екран!

Ведучий: Зараз на цьому екрані ви побачите деякі життєві ситуації, в яких чоловіки і жінки виступають у типових для себе ролях. Ось наприклад (1-ий кадр). Знайома картинка?

Я хочу запропонувати вам, шановні хлопці та дівчата, наступну гру. Якщо ви особисто згодні у своєму реальному житті виконувати саме таку роль, яку зараз побачите на екрані, ви можете робити ось так:

Ведучі аплодують

 ...якщо ця роль вас не влаштовує, ви можете висловити своє незадоволення таким чином...

Ведучі тупотять ногами

Згодні? Тоді наступні кадри. Зауважу, що дівчата висловлюють своє ставлення до жіночих ролей, хлопці – до чоловічих.

На екрані демонструються 5 різноманітних кадрів, на яких зображено ситуації взаємин чоловіків і жінок у сім’ї  та на роботі

Глядачі, реагуючи на ситуації,  аплодують або тупотять

Ведучий: Отже, це був останній кадр, остання ситуація. Я дякую вам за те, що ви так активно і переконливо висловлювали своє ставлення до життєвих ситуацій.

Вочевидь, що багато хто із вас не згоден у своєму власному житті грати такі, досить традиційні, але не дуже привабливі чоловічі та жіночі ролі.

Ведучий 1: Ролі, що демонструють ґендерну нерівність.

Ведуча 2: Нерівні права і можливості чоловіків і жінок.

Ведучий: Давайте оплесками подякуємо один одному, бо ваша позиція щодо ґендерних ролей є дуже сучасною!

Ведучий 1: Адже сьогодні суспільство намагається позбутися застарілих стереотипів, щодо соціальної поведінки жінок і чоловіків.

Ведучий: Не зрозуміло? Давайте спробуємо з'ясувати дещо про стереотипи за допомогою гри.

Ведучий пропонує гру-естафету з предметами, в якій беруть участь 2 команди по 5 учасників: команда хлопців та команда дівчат. Гравці кожної команди отримують певний набір предметів (ключ від авто, повзунки, дзеркало, відро для сміття, гаманець). Ведучий розділяє ігровий майданчик на два умовних сектори – «жіночий» та «чоловічий». Якщо гравець вважає, що предмет, який він тримає в руках є суто .жіночим,  то він прямує до «жіночого» сектору, якщо ж  він гадає, що цим  предметом користуються переважно чоловіки, він повинен опинитися у «чоловічому» секторі. Після закінчення гри ведучий коментує результати, акцентуючи увагу глядачів на певних ґендерних стереотипах

Ведучий: Дякую гравцям і вболівальникам! Це був перший етап нашої гри. А зараз – увага! Шановні пані та панове! За хвилину ви станете свідками миттєвого позбавлення від ґендерних стереотипів за допомогою абсолютно достовірних фактів та обґрунтованих коментарів.

Отже, факти!

1. Швейцарські вчені провели експеримент. В одному з великих супермаркетів вони встановили дзеркало, в яке було вмонтовано приховану відеокамеру. Камера зафіксувала, що протягом дня уважно роздивилися себе у дзеркалі 428 жінок і... 735 чоловіків!

2. У нашій країні середній річний прибуток чоловіків на третину вищий за прибуток жінок, тобто чоловіки працюють на більш високооплачуваних робочих місцях.

3. Як правило, коли в родині народжується дитина, у декретну відпустку іде мати. А відповідно до законодавства України чоловіки також мають право на декретну відпустку. Факти свідчать, що сьогодні в Україні цим правом скористалися вже 3% чоловічого населення країни.

4. У сучасному світі стрімко зростає кількість жінок, які сідають за кермо автомобіля. Якщо 35 років тому в Україні лише 6% жінок мали права водія, то на сьогодні ця цифра збільшилася майже в п'ять разів.

Ведучий: І взагалі, є жінки, які набагато вправніше, ніж чоловіки, керують автомобілем. Давайте прямо зараз спробуємо в цьому переконатися.

Ведучий запрошує до гри хлопця і дівчину, які тримають у руках ключі від автомобіля. Гра на координацію рухів. Ведучий пропонує гравцям імітувати  рухи, що зазвичай робить водій, сідаючи в автомобіль та керуючи ним (вставити ключі, тиснути на педалі, пересувати крісло водія, слідкувати за ситуацією на дорозі, крутити кермо тощо). Гравці  починають робити першу дію, потім одночасно другу, третю, четверту і т.д.

Ведучий: Дякуємо нашим гравцям – вони продемонстрували, що і жінки, і чоловіки впевнено та надійно тримають кермо автомобіля.

Ведучий 1: До речі, в аварійні ситуації на дорозі частіше потрапляють водії-чоловіки, тому що жінки керують автомобілем обережніше.

Ведуча 2: Але статистика свідчить, що серед професійних водіїв представниць прекрасної статі лише 2%.

Ведучий: До речі, про чоловічі і жіночі професії. Саме на прикладі професійної діяльності можна легко помітити, як стираються ґендерні відмінності. Сьогодні багато жінок у бізнесі, політиці, а серед чоловіків – перукарі, візажисти.

Темі професій присвячена наша наступна гра.

Ведучий проводить гру, в якій беруть участь троє гравців. Вони по черзі «одягають» на себе плакат на якому зображено представника певної професії (кухар, балерина, шахтар...). Гравець не має можливості побачити малюнок на  плакаті. Він повинен здогадатися про «свою» професію, ставлячи ведучому запитання, на які той має право відповідати тільки «так» або «ні». Ведучий коментує хід ігри, повідомляє певні факти щодо чоловічих та жіночих професій

 Факти

1. Відомо, що шеф-кухарями ресторанів найчастіше працюють чоловіки, а в сім'ї готує, як правило, жінка.

2. Суто чоловічою є професія шахтаря. І насправді, у світі немає жодної жінки, яка б працювала в забої. Педагог, до речі, також чоловіча професія. Видатні педагоги – переважно чоловіки. Однак сьогодні у школах нашого міста працює лише 6% учителів-чоловіків, а серед вихователів дитячих садків немає жодного чоловіка.

Ведучий:  Нашу гру закінчено. Я прошу вас подякувати учасникам гри і підтримати їх бурхливими оплесками.

А зараз ми поговоримо про те, які ґендерні ролі грають чоловіки та жінки у своїх особистих стосунках.

Хочу зауважити, що в особистих взаєминах більшості хлопців і дівчат, на жаль, присутні певні стереотипи поведінки.

Ведуча 2: Якщо я познайомилась із хлопцем, і ми обмінялися номерами телефонів, чомусь вважається, що саме він повинен зателефонувати першим, а я можу тільки сидіти біля телефону і чекати, коли станеться ця знаменна  подія!

Ведучий 1: До речі, про знайомство. Хлопець, який на вулиці підходить до дівчини зі словами: «Не підкажете – котра година? А можна з вами познайомитися?» – цілком нормальна ситуація. А от якщо дівчина спробує так вчинити – реакція молодих людей може бути неоднозначною.

Ведучий: Дівчата, я прошу тих з вас, хто коли-небудь першими знайомився з хлопцями, підняти руки.

Коментар ведучого

Дякую. А тепер я прошу підняти руки хлопців, до яких дівчата першими підходили з пропозицією познайомитись.

Коментар ведучого

Ведучий 1: Вважається, що чоловіки більш стримані в своїх емоціях, більш послідовні і логічні...

Ведуча 2: ... а жінки схильні до демонстративної поведінки.

Ведучий: Давайте за допомогою двох ігор спробуємо довести, що це не зовсім так.

Ведучий запрошує на ігровий майданчик трьох хлопців і п’ятьох дівчат. Хлопцям пропонується гра з попередньою підготовкою: вони разом із помічниками залишають ігровий майданчик для того, щоб підготувати демонстрацію певних предметів побуту на імпровізованому подіумі

Ведучий: А поки наші майбутні моделі готуються до показу, ми переконаємося, чи справді словосполучення «жіноча логіка» можна вживати лише в іронічному контексті.

Дівчатам пропонується гра на вміння мислити логічно.

На екрані  з’являється ряд різноманітних зображень. Кожна дівчина обирає для себе власну картинку.

Завдання:  утворити логічний  ланцюжок, тобто кожна повинна довести, що спільного є між її картинкою та картинкою наступної учасниці гри. Ведучий коментує результати гри, доводячи, що дівчата мислять дуже логічно.

Ведучий: Це були наші дівчата, які чудово володіють навичками логічного мислення! А зараз – увага! На нашому ігровому подіумі початківці, але дуже перспективні моделі! Оплески!

На імпровізованому подіумі відбувається показ, в якому беруть участь виключно хлопці

Ведучий: Шалені оплески новоспеченим зіркам подіуму!...

Отже, ми переконалися, що насправді жінки не поступаються чоловікам в умінні логічно мислити, а чоловіки дуже впевнено і, до речі, із задоволенням почуваються на подіумі. Це ще раз доводить, що хоч ми – різні, але можливості в нас – рівні! Власне це і є останньою крапкою нашої програми.

Заключна частина

Ведучий 1: Отже, шановні пані та панове! Протягом останніх 30 хвилин ми побачили:

На екрані демонструються фотознімки, що були зроблені під час ігрової програми

(вони ілюструють слова ведучих)

Ведуча 2: Що ви не завжди схвалюєте традиційний погляд на роль і місце чоловіків та жінок у суспільстві.

Ведучий 1: Що багатьом із вас вдалося позбавитися певних ґендерних стереотипів.

Ведуча 2: А дехто зробив спробу досягти ґендерної рівності у професійній діяльності.

Ведучий 1: І, нарешті, знайшлися дівчата, які змогли спростувати міф про «жіночу логіку».  А чоловіки яскраво довели, що вони здібні до проявів суперемоцій.

Ведуча 2: І на завершення...

Ведучий: А на завершення я хотів би запитати: чи переконалися ви у необхідності будувати між жінками та чоловіками ґендерно чуйні взаємини? Чи гадаєте ви, що права і можливості чоловіків та жінок повинні бути рівними? Якщо ваша відповідь «ТАК», ми хочемо почути гучні, бурхливі оплески! Чоловіки та жінки, безумовно, різні. Але вони також, безумовно, рівні. Вони рівні в правах бути такими, якими вони є. Вони рівні в праві мати те, що вони хочуть. Вони рівні в праві мріяти і здійснювати СВОЇ мрії. Дякуємо вам! До побачення!

 

Ми різні – ми рівні

Людина є мірилом усіх речей, що існують
Протагор

Люди існують одне для одного.
Марк Аврелій

Інформаційна частина

Хто я? Це питання людина ставить собі протягом всього життя. Усвідомлення своєї індивідуальності допомагає повірити в себе і свої здібності, зацікавитися своєю особистістю й стати на шлях глибшого самопізнання. З іншого боку інтерес до власної особистості викликає бажання придивлятися до інших людей, усвідомити взаємостосунки між людьми.

Відбутися у цьому світі, зайняти в ньому гідне місце нам допомагає усвідомлення своєї унікальності й неповторності, а також позитивна самооцінка.

Повага до себе виробляється з раннього дитинства. На цьому фундаменті будується характер людини та її подальше життя. Коли фундамент будови життя закладено на піску – на відсутності любові й поваги до себе та бракові усвідомлення власної унікальності – тоді людині важче домогтися чогось у житті.

Висока чи низька самооцінка – це не присуд на все життя. Все у наших руках! Коли хочемо стати впевненими в собі, не слід боятися життя. Варто завжди пам’ятати: ми здатні подолати будь-які перепони, якщо тільки виявимо бажання та наполегливість.

Найперше варто поміняти своє життя в позитивний бік, навчитися поважати і любити себе, тоді життя й стосунки з людьми стануть більш гармонійними і щасливими. Людина з високою самооцінкою відчуває себе як господар чи господиня своєї долі: впевнено, твердо знаючи, до чого прагне.

Ми здатні розв'язати всі свої проблеми, якщо навчимося з розумінням та любов’ю ставитися до себе та до своїх ближніх. Утверджуючи власну гідність, навчаючись любити й цінувати себе, набагато легше побачити і полюбити добро в інших. Бо людина, яка не вірить в себе, не вміє подбати про себе, облаштувати свою долю, неспроможна захиститися від наруги над своєю людською гідністю. Отже, гідність людини тісно пов’язана з її самооцінкою.

 

Практична частина

Мета заняття: формування в групи переконання в тому, що кожна людина унікальна й неповторна; що людство складається з двох половинок, які різні, але рівні.

Вступне слово
Кожна людина є неповторною, зі своєю радістю й тугою, сподіваннями і розчаруваннями. Кожна людина має індивідуальне бачення та сприйняття, бо багато в чому принципово відрізняється від інших. Потрібно як найвищу цінність шанувати цю неповторність: – і власну, і ближніх.

Проте людство складається не просто з людей, а з людей, які мають чи чоловічу, чи жіночу стать. Дуже часто ми відрізняємо людей тільки за цією позицією, хоча насправді різниця між окремими індивідами набагато суттєвіша, ніж різниця між статями. З іншого боку, саме ця різниця часто визначає долю людини: ким вона чи він мріє бути і ким стане, як вона чи він бачить себе та як бачить оточення, чого від неї чи нього чекають і сподіваються. Це добре чи погано?

Роздумам та обговоренню цього непростого завдання і присвячене наше заняття, тема якого: «Ми різні – ми рівні».
Після вступного слова обговоріть з групою графік роботи, а потім запропонуйте прийняти Правила.

 

Вправа «Представлення»

Мета: познайомити присутніх, сформувати почуття довіри і згуртованості.

Виконання вправи
Запропонуйте групі розбитися на пари і протягом п’яти хвилин дізнатися одне про одного якомога більше. Потім по черзі потрібно представити свою пару (ім’я, уподобання, звички одне одного).

Подякуйте групі й підведіть маленький підсумок:
Дякую всім за цікаву роботу. Отож, ми дізналися більше одне про одного. Маю надію, що це допоможе нам краще зрозуміти та поважати одне одного, цінуючи власну і чужу неповторність.

 

Вправа «Дорога»

Мета: допомогти присутнім сформулювати свої сподівання від заняття; тобто усвідомити потреби та очікування групи.

Необхідні матеріали: стікери у вигляді великих дорожніх камінців.

Виконання вправи
На великому аркуші заздалегідь малюється дорога. Всі присутні отримують два маленькі липкі папірці (стікери) у вигляді великих дорожніх камінців. Запропонуйте групі на них записати відповідь на запитання: Що ви хочете дізнатися з теми сьогоднішнього заняття?

Презентуючи свої сподівання, присутні «викладають дорогу», щоб краще було йти до мети заняття.

Подякуйте групі і підведіть підсумок:
Ви можете отримати відповідь і більше дізнатися лише тоді, коли будете запитувати про те, що вас хвилює і про що ви хочете дізнатися.

 

Вправа «Ми з тобою схожі...»

Мета: допомогти всім присутнім виявити спільні риси, що єднають їх з іншими людьми.

Виконання вправи
Група сидить у колі. Станьте посеред кола і запросіть у коло когось із присутніх, базуючись на якійсь схожості з собою наприклад: «Наталю, вийди, будь ласка, до мене, бо ми з тобою схожі тим, що живемо обоє в Україні/ однакового зросту/ маємо веселу вдачу…». Ця особа виходить до вас у коло – і далі ще когось запрошує, називаючи своє бачення схожості. Гра продовжується доти, поки вся група не буде в колі.

Обговорення:
Для чого ми виконували цю вправу? Що вона вам дала?

Підсумок:
У всіх нас більше схожого, ніж відмінного. Пам’ятаймо: ми всі люди, всі мріємо бути щасливими, всі вчимося в школі, проживаємо в Україні, на цій планеті, в цій частині Всесвіту… У нас більше спільного, ніж відмінного, і всі ми залежимо одне від одного.

 

Рухлива гра «Мені подобаються люди»

Мета: порухатися; налаштування групи на позитивне сприйняття різноманітності людей.

Група сидить колом на стільцях. Приберіть один стілець, щоб вам не було куди сісти.

Запропонуйте групі:
Зараз я буду давати певні визначення людини: «Мені подобаються люди, що мають світле волосся (мобільні телефони/ чорне взуття/які розумні/ які бажають змінити цей світ на краще тощо)». Ті з вас, що мають світле волосся (мобільні телефони/розумні/…), мають підвестися й помінятися між собою місцями. Хто не встигне зайняти вільного стільця, вестиме гру далі.

На завершення гри подякуйте групі і разом поаплодуйте. Обговорення не проводиться.

Підсумки:
Ми маємо багато спільного, що нас об’єднує, проте ми всі є різні й неповторні. То ж шануймо свою й чужу неповторність та унікальність.

 

Вправа «Сніжинка»

Мета: ввести групу в тему різноманітності й, водночас, рівності людей.

Необхідні матеріали: паперові серветки.

Виконання вправи
Роздайте всім присутнім у колі паперові серветки. Необхідно попередити, щоб усі робили вправу самостійно, швидко виконуючи ваші інструкції без перепитувань.

Запропонуйте групі:

• Візьміть паперову серветку, складіть її вдвоє і відірвіть верхній правий ріжок.
• Знову складіть серветку вдвоє і відірвіть верх правого ріжка.
• Знову складіть серветку вдвоє і відірвіть верх правого ріжка.
• Востаннє складіть серветку вдвоє і відірвіть верхній правий ріжок
• Розгорніть свою серветку.

Обговорення:

• Чи можна сказати, що серветка у когось надірвана неправильно?– Чому серветки надірвані по-різному?– Якщо було надірвано серветку не так, як у вас, чи означає це, що це зробила погана людина?– Чи буває, що ми вважаємо людину гарною чи поганою залежно від того, чи робить вона щось так (чи не так), як ми?– Яким був би світ, якщо б ми всі сприймали все, «як один», а отже й робили однаково?

Підсумок:
Ми всі по-різному думаємо, бачимо, сприймаємо світ. Це не означає, що від цього хтось стає гіршим чи кращим. Ми – різні, але ми – рівні.

 

Вправа «Ми в своїх рамках»

Мета: допомогти групі глибше усвідомити, що ми всі різні, але рівні.

Виконання вправи
Запропонуйте присутнім, які сидять у колі, спробувати сконцентруватися на малюнках, які ви будете показувати (див. Додаток), а також слухати ваші пояснення до них. Робіть паузи між малюнками та текстом, щоб група мала час поміркувати.

Обговорення

• Поділіться, будь ласка, своїми враженнями, відчуттями від нашого перегляду.

Підсумок:Коротко підсумуйте висловлювання групи під час обговорення.

 

Рухлива гра «Жіноча-чоловіча»

Мета: порухатися; налаштування групи на те, що обидві статі є рівними та необхідними одна для одної.

Група стоїть у колі. Порахуйте присутніх на «чоловіча половинка» людства – «жіноча половинка» (незалежно від їхньої справжньої статі).

Запропонуйте групі:Візьміться за руки і розтягніть коло – наскільки це можливо. Триматися за руки потрібно міцно! Тепер ті, які представляють жіночу половинку людства, нахиляються всередину кола, а ті, які представляють чоловічу – назовні. Ось так. А тепер всі станемо рівно. Зараз напрям нахилу змінимо: чоловіча половинка людства нахиляється усередину, жіноча – назовні. Потихеньку! Все робимо повільно, обережно і синхронно. Всередину – назовні, всередину – назовні.

Обговорення:

• Поділіться, будь ласка, своїми враженнями, відчуттями, думками.– Чого вас навчила ця вправа?

Підсумок:
Ми всі – в одному човні. І від того, як гармонійно чоловіча і жіноча частина людства буде взаємодіяти, залежить саме наше існування на планеті Земля.

 

Вправа «Коли я…»

Мета: самопізнання і самовираження; усвідомлення своєї неповторності й потрібності світові.

Виконання вправи

Запропонуйте групі по колу дати відповіді на запитання:

• Уявіть, що ви стали твариною. То ким ви були б?
• Уявіть, що ви стали рослиною. Якою б саме?
• Уявіть, що ви стали їжею. То чим би ви були?
• Уявіть, що ви стали піснею. То якою б стали?
• Уявіть, що ви стали явищем природи. Яким саме?

Обговорення:

• Чи складно було виконувати завдання? Чому?· Яке запитання було найлегшим, яке – найскладнішим?· Що корисного для вас дало виконання цього завдання?

Підсумок:
Світ потребує різноманітності. Біологи твердять – немає «непотрібних», шкідливих рослин чи тварин – всі вони є необхідними для життя на Землі. Так само необхідні дощ і сонце, вітер і буря. Як би нам смакувало, якби доводилося їсти одні й ті ж страви? Може, ця пісня нам особисто і не подобається, а комусь від неї щемить серце… Наше життя потребує різноманітності. Пам’ятаймо про це і шануймо власну й чужу різноманітність.

 

Рухлива гра «В шеренгу шикуйсь!..»

Мета: розрядка; допомогти присутнім усвідомити, що бути першими чи останніми часто залежить не від людей, а від критерію. Запропонуйте групі мовчки (!) стати в шеренгу за ознакою веселість, потім за ознакою серйозність.

Обговорення:

• Чого вас навчила ця гра, виходячи з мети нашого заняття?

Підсумки:
Ми часто в житті ділимо людей на перших і останніх, на головних, важливих і непотрібних. Так само часто ставляться і до нас. Насправді, кожен такий «розподіл» є досить умовним. Для когось ми не головні, а для когось – найголовніша і найрідніша людина у світі. Комусь ми чужі і неприємні, а комусь – найкращі і найближчі. Тому бути першими чи останніми залежить не так від людини, як від критерію. Не можна всіх обожнювати, але всіх потрібно поважати. Не потрібно намагатися всім подобатися, потрібно більше дбати про власну самоповагу.

 

Вправа «Що я беру з собою…»

Мета: підбиття підсумків заняття та зворотній зв'язок із групою.

Виконання вправи
Групі пропонується повернутися до записаних «Очікувань» у вигляді «камінців» на «дорозі» й підбити підсумки того, що отримали на занятті, чого навчилися. Для цього всі присутні беруть маленькі липкі папірці (стікери) з намальованим автомобілем, на якому потрібно коротко написати те, що вони отримали під час знання, що вони зрозуміли, які важливі знання візьмуть із собою в подорож на ім’я «життя». Потім кожна особа в колі зачитує написане та приліплює свій «автомобіль» на «дорогу».

 

Подякуйте всім присутнім за спільну роботу, побажайте їм завжди поважати себе й інших.

 

 

Ґендер - це цікаво і потрібно

 

„Жінки і чоловіки є двома половинками людства і те, як побудовані
стосунки між ними, моделює людські стосунки взагалі”.
Ріон Айслер

Існують два першоджерела справедливості:
нікому не шкодити і приносити користь суспільству”.
Цицерон

Інформаційна частина

Людина не обирає, ким народиться: чоловіком чи жінкою. Але, на жаль, саме стать починає визначати все її або його подальше життя.
З дитинства до дітей по-різному ставляться залежно від того, хлопчик це чи дівчинка, встановлюючи різні правила поведінки. Що ми говоримо хлопчику, а що дівчинці? «Дай здачі, ти ж хлопчик», – кажемо хлопчику, може, саме такими словами закладаючи його майбутню агресивну поведінку. «Не плач, ти ж не дівчинка», – транслюємо почуті ще від своїх батьків слова, не задумуючись, як після цих слів хлопчик буде ставитись до дівчинки. Як до «плакси»? Як до нижчої істоти? «Будь охайною, не забруднися, ти ж дівчинка» – звично дорікаємо доньці, не звертаючи уваги на плями на одязі її брата. А що, хлопчикам не потрібно бути чистими й охайними? «Веди себе тихіше, будь скромнішою, ти ж дівчинка» – повчаємо сміливу й ініціативну дівчину.
Саме у такий спосіб сім'я й оточення закладають дітям різні стандарти поведінки. З моменту свого народження людина стає об’єктом впливу ґендерної системи У процесі виховання родина (в особі батьків та родичів), система освіти (в особі виховательок дитячих установ і освітян), культура загалом (через книжки та засоби масової інформації) впроваджують у свідомість дітей ґендерні норми, формують певні правила поведінки і створюють уявлення про того, хто є «справжній чоловік» і якою повинна бути «справжня жінка». Згодом ці «ґендерні норми» підтримуються за допомогою різних соціальних (наприклад, право) і культурних механізмів (наприклад, стереотипи в ЗМІ).
Так поступово формуються стереотипні ролі чоловіка і жінки, які і суспільство і їхні носії починають вважати вродженими, споконвічно властивими жінці чи чоловікові з моменту народження. Суспільство навіть риси характеру людини ділить на «чоловічі» й «жіночі». Наприклад:
Чоловічі: мужність, агресивність, відвага, розум, нечутливість до болю…
Жіночі: слабість, м'якість, толерантність, емоційність, покірність…
Хоча твердження, що та чи інша риса характеру властиві тільки жінці або тільки чоловікові є неправдивим. Фахівці давно довели, що індивідуальні відмінності між людьми набагато більші, ніж між статями, жодна з рис характеру не є монопольним надбанням однієї статі.
Насправді від факту народження ми успадковуємо лише стать та статеву відмінність. Під біологічною статтю розуміються анатомічні і фізіологічні особливості людини: зовнішні статеві ознаки, репродуктивна функція – здатність до зачаття і народження дитини. Статева різниця між чоловіком і жінкою очевидна, хоча навіть з біологічної точки зору між жінкою і чоловіком більше схожостей, ніж відмінностей. Єдина чітка і значуща біологічна відмінність між жінкою і чоловіком полягає в їх ролі у відтворенні потомства. Скажімо, чоловіки не можуть народити дитину, але вони її зачинають. Жінка, на відміну від чоловіків, виношує в своєму лоні дитину та годує немовля своїм молоком. А ось інші такі «типові» відмінності статі, як, наприклад, високий зріст, більша вага, мускульна маса і фізична сила чоловіків досить непостійні і набагато менше пов’язані з статтю, ніж прийнято вважати. Наприклад, жінки з Північно-Західної Європи загалом вище зростом, ніж чоловіки з Південно-Східної Азії. Всі ми бачили навколо себе сильних фізично жінок і слабких, тендітних чоловіків.
На відміну від незмінної природної особливості обох статей поняття ґендер (gender – англійською мовою перекладається як рід і стосується категорії мови) означає сукупність соціальних та культурних норм, які суспільство наказує виконувати людям залежно від їхньої біологічної статі.
Досить точно поняття ґендер сформульовано в канадській Хартії прав і свобод, де ґендер є окресленим набором характеристик у культурному аспекті, що визначають соціальну поведінку жінок і чоловіків та стосунки між ними. Таким чином, ґендер стосується не просто жінок та чоловіків, а й відносин між ними та шляхів їх соціальної побудови. Концепція ґендеру враховує чоловіків і жінок подібно до концепції класу, раси та національності, без неї неможливе правильне розуміння тих процесів, які відбуваються в суспільстві.
Отже, ґендер як поняття визначає соціальну та культурну іпостась людини. Тобто чоловіки і жінки є культурним продуктом своїх суспільств, тому відчуття приналежності кожної людини до чоловічого чи жіночого ґендеру як одиниці соціуму виховується все життя, протягом якого вони засвоюють ті поведінкові нормативи, які будуть їх характеризувати як чоловіка або жінку. Ці соціостатеві (ґендерні) ролі чоловіка або жінки нав'язуються через одяг і поведінку (змалечку у дітей різної статі вже різний одяг, різні іграшки, потім – різні обов'язки в родині); через формування різних психологічних якостей (сім'я і школа заохочують розвиток одних якостей і притлумлюють інші залежно від того, хлопчик це чи дівчинка); через розвиток здібностей дівчат і юнаків у визначеному напрямку; через настанови чоловікам і жінкам займатися різними видами діяльності, мати різні професії тощо. У такий спосіб виникає поняття традиційної чоловічої і жіночої ґендерної ролі. Ґендерна роль розуміється як виконання певних соціальних розпоряджень та «очікувань» – тобто відповідно до певної статі поведінка у вигляді мови, манер, одягу, жестів тощо. Хоча антропологи, етнографи й історики давно встановили відносність уявлень про «типово чоловіче» або «типово жіноче»: те, що в одному суспільстві вважається чоловічим заняттям (поведінкою, рисою характеру), в іншому визначається як суто жіноче.
Зрозуміти, де йдеться про ґендерні відмінності між людьми, а де статеві – досить нескладно. Бо біологічна стать і її функції не змінюються в категоріях «час-простір», у той час як ґендер і його настанови змінюються. І дві тисячі років тому жінки народжували дітей та вигодовували їх грудьми; всюди чоловік – в Японії, Україні чи Америці –залишається чоловіком з усіма його статевими ознаками і функціями. Виходить, це – статеві відмінності між людьми. Ще якихось сто років тому деякі вчені з повною серйозністю дискутували, чи можуть жінки вчити математику, і дійшли висновку, що вища освіта завадить жінці народжувати дітей. А сьогодні в Україні більшість людей із вищою освітою – жінки. Жінки в Україні успішно займаються політикою і бізнесом, що було б неможливо пару сотень років тому. На жаль, у різних державах жінки сьогодні по-різному можуть себе реалізувати. Є величезна різниця між становищем жінки в Україні і, скажімо, в Афганістані. Такі відмінності в становищі жінок і чоловіків у суспільстві залежно від країни або сторіччя (простору й часу) є ґендерними.

Різницю між біологічною статтю та ґендером краще всього можна побачити на схемі:

pic 1

Поняття «ґендер» стає дедалі більш звичним в Україні. Проте розуміння рівності прав і можливостей жінок та чоловіків, тобто ґендерної рівності, часто підмінюється викривленим і спрощеним трактуванням цього явища як «різновиду фемінізму». Тому окремо зупинимося на різниці між ними. Фемінізм як рух захищає людські права насамперед жінок, крок за кроком змінюючи ситуацію у світі. Саме фемінізм як рух жінок допоміг стати жінкам повноправними громадянками своїх країн: отримати паспорт, виборче право, право на освіту та достойну роботу, можливості самостійно влаштовувати своє життя тощо. На всьому цьому шляху боротьба жінок за рівні права супроводжувалася і до цього часу супроводжується численними проявами феміністичної фобії.
Тож «ґендер» більшістю в нашій країні чомусь сприймається як виключно жіноче питання, хоча насправді воно кардинально відмінне від фемінізму. Це одна з найважливіших складових життя людини, яка стосується всіх його сторін і яка ставить у центр не проблеми жінок, а досягнення паритетних відносин між двома статями. Ґендер є ключем до вирішення проблем не тільки жінок, а й всього суспільства. А ґендерна рівність, захищаючи права та можливості обох статей, є основою прав та свобод жінок і чоловіків. Тому коли мова йде про ґендер, то це не обмеження прав чоловіків, а створення можливості для самореалізації й жінок, і чоловіків. Ґендерні зміни передбачають використання людського ресурсу обох статей, а не тільки однієї половини. Стать не є першопричиною психологічних чи соціальних відмінностей між чоловіками та жінками, тому біологічний фактор не повинен визначати долю чоловіків та жінок в Україні.

 

Практична частина

Мета заняття: формування поняття такої важливої соціальної категорії як «ґендер»; виховання засад ґендерної рівності та поваги до прав і свобод кожної статі.

Вступне слово
Ми всі дедалі частіше чуємо і використовуємо слово «ґендер». Часто думають, що це поняття, яке торкається виключно захисту прав жінок. Проте це не так. В нашій країні прийнято Закон про рівні права та можливості жінок і чоловіків. Отже ґендер – це те, що стосується нас всіх, бо всі ми є людьми, і, як все живе в природі, поділяємося на дві статі. Чим же ґендер відрізняється від статі? Чому вважається, що поняття «ґендер» є ключовим у поступі будь-якої країни до демократії і щасливого, заможного життя? Саме над цим ми будемо роздумувати і саме це будемо аналізувати сьогодні.
Отже, темою нашого заняття буде: «Ґендер – це цікаво і потрібно».

Після вступного слова обговоріть з групою графік роботи, а потім запропонуйте прийняти Правила.

 

Вправа «Що нас об’єднує і в чому ми індивідуальність»

Мета: зближення присутніх, збільшення толерантності та позитивізму в групі, введення в мету заняття.

Виконання вправи

І варіант
Присутніх в колі об’єднайте в трійки. Кожна трійка отримує завдання: «Визначитися, що у вас спільного, а в чому кожна особа в трійці є неповторною і відрізняється від інших в своїй команді».
ІІ варіант
Допоможіть групі сформувати чотири команди. Роздайте командам великі аркуші з намальованим капелюхом та паперові кружечки різного кольору по кількості осіб в команді. На капелюсі намалювали, що є спільного (однакове), на кольоровому кружечку – відмінність від групи. Хтось від команди представить спільну роботу, а напис на кружечку зачитується особисто.

Презентація
Одна особа від команди презентує їхню «спільність», а потім кожна особа в трійці коротко розповідає про свою індивідуальність/відмінність від інших. Перша трійка зголошується добровільно, а наступних вже запрошуєте ви, йдучи по колу.

Подякуйте групі. Обговорення в цій вправі не проводиться. До її підсумків ви звернетеся в наступних вправах.

 

Вправа «Малюємо ромашку»

Мета вправи: формування навичок самопізнання.

Виконання вправи
Запропонуйте кожному і кожній у колі намалювати на листочку паперу велику ромашку, в серединці якої вони мають вписати своє ім’я. На пелюстках слід написати слова (по одному на кожній пелюстці), що показують найсуттєвіші їхні суспільні ролі, позиції чи назви соціальної, культурної або конфесійної групи, до якої кожна особа себе відносить (наприклад: учениця, українець, киянка, львів’янин, християнка, мусульманин, дівчина, хлопець тощо).
Допоможіть присутнім провести презентацію своїх визначень.

Обговорення:

• Які визначення зустрічалися найчастіше за все?
• Які визначення – ролі і позиції – виявилися поодинокими?
• Чи говорять наші квіти про те, що нас об’єднує?

Підсумок у цій вправі проводити не потрібно, оскільки наступна вправа є її ігровим продовженням.

 

Гра-Рухавка «Хто я?»

Мета: допомогти присутнім усвідомити, що різниця між людьми як особистостями більша, ніж різниця між статями.

Виконання вправи
Запропонуйте присутнім стати в коло і виконати завдання:
Слід визначитися і вибрати з трьох позицій ту, яка чомусь найближча. Для цього спробуйте повністю ототожнити себе із запропонованим словом, а потім зобразити його:

• Ви: вітер, гора чи сонце?
• Ви: поїзд, авто чи кінь?
• Ви: урок, перерва чи канікули?
• Ви: табличка з написом «Вхід заборонено», «Відкрито для відвідування» чи «Будь-ласка, хвилину зачекайте»?
• Ви: хлопець, дівчина чи взагалі людина?

 Обговорення:

• Як ви вважаєте, чи були спільні позиції у дівчат? А у хлопців?
• Від чого залежали відповіді?
• Що ви можете сказати про останню позицію?

 Підсумок:
Різниця між людьми набагато суттєвіша, ніж різниця між статями.

 

Вправа «Абра-кадабра»

Мета вправи: визначення ґендерних поглядів присутніх.

Виконання вправи
Зверніться до групи:
Зараз ми проведемо дебати. Для цього об’єднаємося у дві команди: хлопців і дівчат.

Після поділу допоможіть командам стати одна навпроти іншої і надайте правила дебатів:
Напевно всі ви бачили сучасні фільми, в яких жінки ставали чоловіками і навпаки. Отож давайте пограємо. Я скажу чарівне слово «Абра-кадабра», і дівчата стануть хлопцями, а хлопці – дівчатами. Приготувались… АБРА-КАДАБРА! Обмін тіл, емоцій і розумів відбувся!
А зараз команда «дівчат» буде відзначати свої плюси, тобто: які є переваги у дівчат, чому гарно бути дівчиною. Відповідно, команда «хлопців» буде навзаєм доводити свої переваги: які є переваги у хлопців, чому гарно бути хлопцем.
Отож, починаймо.

Під час дебатів слідкуйте, щоб не було образ, недоречних жартів чи ґендерної дискримінації.

Коли дебати закінчаться, проведіть короткий сеанс зворотного «перевтілення»:
А зараз, приготувалися… АБРА-КАДАБРА! Ви вже знову в своїх звичних тілах.

Обговорення:

• Чи складно було бути хлопцями/ дівчатами?
• Кому захотілося залишитися в перетвореному стані?
• Які висловлювання своєї групи чи протилежної найбільше зачепили?
• Чого вас навчила ця вправа? Що корисного ви для себе усвідомили?

Підсумок:
Підведіть короткий підсумок висловлюванням групи під час обговорення.

 

Вправа «Традиційні уявлення про чоловіка та жінку»

Мета: дати можливість групі за короткий термін осягнути нову інформацію та, спираючись на надані факти, зробити висновки.

Виконання вправи
Поділіть навпіл великий аркуш паперу. На одній половинці напишіть «жінка», на іншій – «чоловік». Коротко нагадайте групі правила мозкового штурму, а потім запропонуйте перелічити всі ті слова, які зазвичай характеризують жінок (наприклад: ніжна, тендітна, лагідна, вродлива...). До списку додайте слово «мати». Відповідно заповнюється друга половина. Зрозумілою, що там ви додасте (якщо цього не зробить група) слово «батько».

Після заповнення обох колонок візьміть і замініть «заголовки» – закресліть слово «жінка» і напишіть «чоловік»; відповідно замініть в іншій колонці слово «чоловік» на «жінка». Група має визначити, чи зміняться від цього характеристики. Підведіть групу до того, що всі характеристики, крім слів «мати» та «батько», залишаться незмінними.
Обговорення поки що не проводьте.

Підсумок:
Насправді, єдиною різницею між чоловіком та жінкою є те, що вони мають різну анатомію та різні функції у відтворенні потомства. Така різниця називається біологічною статтю. Проте, все ж, дівчата та хлопці, жінки та чоловіки відрізняються одне від одного? Так, звісно. От про цю різницю, яка називається «ґендер», ми і поговоримо в наступних вправах.

 

Гра «Вовк і заєць»

Мета: закріплення попередньої та введення нової інформації в ігровій формі.
Необхідне обладнання: дві плюшеві іграшки-тваринки або два приблизно однакових за розміром предмета.

Всі присутні сидять у колі. Один із предметів зображує зайця, інший – вовка. Ці предмети потрібно швидко передавати одне одному: спочатку зайця, потім вовка. І той, й інший предмети повинні пройти через всі руки, нікого не оминувши. Зверніть увагу, що вовк має наздогнати зайця. Якщо йому це вдасться, то запропонуйте гру продовжити. Але тепер заєць має переслідувати вовка.

Обговорення:
Ми всі розуміємо біологічну статеву різницю між людьми. Але існує ще й така різниця, як ґендер. На відміну від біологічної, ця статева різниця існує тільки в головах людей. Так, якщо ми вважаємо, що тільки вовк має бігати за зайцем, то нас здивує, коли заєць побіжить за вовком. Проте, якщо ми будемо «вірити», що зайці також переслідують вовків, то така поведінка зайця буде здаватися нам єдино правильною.

 

Вправа «Що таке ґендер»

Мета: ідентифікація поняття «ґендер» та його відмінність від поняття «стать».

Виконання вправи
Спочатку проведіть коротку дискусію щодо справедливості тверджень:

• Домашнє господарство – справа жінки, а не чоловіка.
• Кар’єра заважає жінці бути хорошою жінкою та матір’ю.
• Чоловік мусить бути главою сім’ї та контролювати сімейне життя.

Дайте визначення поняття «ґендер» зі словника, що знаходиться в кінці посібника.

Обговорення:
Обговоріть із групою визначення «ґендер», як і наскільки правильно група його зрозуміла. Окресліть «ґендерні ролі» чоловіків і жінок, як вони з’являються. Дайте відповіді на всі запитання присутніх і з’ясуйте, за змогою, всі «темні плями». Для цього використайте матеріали з інформаційної частини цього заняття.

Зверніться до групи:

• Чим відрізняється поняття «ґендер» від поняття «стать»?

Коротко надайте необхідну інформацію у вигляді лекції, використовуючи матеріали з цього посібника.

Зворотний зв'язок:
Попрохайте групу навести свої приклади розуміння понять ґендеру й статі.

 

Гра «Ґендер – це… »

Мета: закріплення знань про ґендер.
Необхідні матеріали: невеличкий м’ячик.

Запропонуйте групі стати в коло і проговорити свої думки щодо поняття «ґендер». Потім візьміть в руки невеличкий (тенісний) м’ячик, проговоріть свою асоціацію зі словом «ґендер», а потім киньте комусь у колі і запропонуйте висловити свою асоціацію. Гра продовжується, допоки всі чи принаймні більшість у колі висловлять своє бачення поняття «ґендер».

Підсумок:
Ґендер – це те, що стосується всіх нас. Це не якесь іноземне слово, яке нас не стосується і не зачіпає наше життя. Насправді, це поняття досить сильно впливає на нас, наше майбутнє, відносини між людьми.

 

Вправа «Вчора, сьогодні, завтра»

Мета: підвести групу до розуміння ґендерних ролей чоловіків і жінок.

Допоможіть групі сформувати три команди. Роздайте командам по аркушу ватману та по два маркери різного кольору.
Протягом 30 хв. кожна команда має виконати два завдання: розділити аркуш навпіл і на одній половині одним кольором написати відповіді на перше завдання, а на другій половині – на друге завдання.

Завдання командам:

• Опишіть, як ви уявляєте жінку, яка її роль, її пріоритети в житті: робота, освіта, друзі, дім (сім'я, діти, родичі), громадська діяльність, дозвілля.
• Опишіть, як ви уявляєте чоловіка, яка його роль, його пріоритети в житті: робота, освіта, друзі, дім (сім'я, діти, родичі), громадська діяльність, дозвілля.

При цьому перша команда буде описувати жінку й чоловіка сто років тому, друга команда – сьогоднішніх, а третя – через сто років.

Одна особа від кожної команди презентує роботу своєї малої групи.

Обговорення:

• Які ваші враження від виконаної роботи?
• В якому суспільстві ви хотіли б жити з цих трьох? Чому?
• Яку користь принесла вам ця вправа?

Підсумок:
Отже, ґендерні ролі чоловіків і жінок залежать не від того, що ви народилися дівчиною чи хлопцем, а від того, в який час і в якій країні ви народилися дівчиною чи хлопцем. Те, що здавалося дивним і неможливим сто років тому, стає звичним і правильним сьогодні. Ми не вибираємо, в який час народитися. Проте ми можемо вибрати свою поведінку, яка в будь-який час має базуватися на повазі до прав людини, до рівності людей, до захисту людей від ґендерної дискримінації та насильства.

 

Вправа «Чарівна паличка»

Мета: актуалізувати досвід присутніх, отриманий на занятті.

Необхідні матеріали: невелика паличка, яку якось фантастично оформіть (зрештою, якщо у вас нічого немає під рукою, використайте ручку чи олівець).

Виконання вправи
Запропонуйте групі:
А зараз поділимося своїми враженнями щодо сьогоднішнього заняття, підведемо підсумки того, чи справдилося те, чого ми чекали від нього. При цьому будемо дотримуватися умови: говорити має право лише той, хто має в руках «чарівну паличку» (бажано мати спеціальний предмет, але його роль може відігравати маркер, ручка тощо). «Чарівна паличка» зберігає свою силу лише протягом 30 секунд. Коли вони закінчуються, «паличку» необхідно передати далі по колу.

Подякуйте групі за плідну працю і побажайте використовувати отримані знання у житті.

 

Ґендерні стереотипи - це небезпечно

 

Ми звикли традиційно ховати від себе ту правду,
над якою треба було б найбільше подумати.

Євген Сверстюк

Інформаційна частина

Слово «стереотип» походить від об'єднання двох грецьких слів: stereos – твердий і typos – відбиток і означає спрощене, схематичне, часто викривлене уявлення про щось або про когось. Сприймаючи інших людей та їхню поведінку, ми часом спрощуємо або узагальнюємо картину. Наприклад: «Всі жінки – емоційні; всі «справжні мужчини» повинні стримувати свої почуття; всі дівчатка – ніжні, а хлопчики – грубі» тощо. Тобто, стереотипи – це спрощені, занадто умовні уявлення, штампи, які люди використовують для того, щоб спрощено зрозуміти явища, які потребують для пізнання більш складних, інтелектуальних зусиль. Стереотипи ще називаються міфами нашої свідомості, бо, отримуючи їх у спадок від наших батьків і нашого оточення ще з дитинства, ми віримо у них бездоказово.

Ґендерні стереотипи відбивають погляди суспільства на поведінку, яка очікується від чоловіків або від жінок. Наприклад:

• Справжні чоловіки повинні: приховувати свої переживання, бути лідерами, незалежними ні від кого, фізично витривалими, вольовими, вміти заробляти для сім’ї багато грошей, не базікати, не бути сентиментальними, не розкисати тощо.
• Справжнім жінкам личить бути акуратними, терплячими, ніжними, мудрими, емоційними, схильними до пліток, небайдужими до подарунків, тендітними, не бути політиками, без нахилів керівника тощо.

Таким чином, ґендерні стереотипи – це наше розуміння чоловічої і жіночої традиційної ґендерної ролі, суспільні погляди на те, як повинні себе поводити жінка і як чоловік; що вважати чоловічим, а що – жіночим; якими видами діяльності можуть чи не можуть займатися жінки, якими – чоловіки; які професії є жіночі, які – чоловічі тощо. Наприклад, підсвідомість багатьох людей в Україні і сьогодні підтримується й живиться ґендерними стереотипами: «політика – чоловіча справа», «політика – сфера не для жінок», «жінка – не для політики» тощо. Через це так мало жінок є у владних структурах, й вони не мають вплив на прийняття важливих рішень. І це при тому, що більша половина населення в нашій країні – жінки.

Особливо страждають права жінки, бо не реалізується право її вільного вибору: ким бути, як будувати своє життя, що в ньому вважати головним. Ґендерні стереотипи підтримують традиційну суспільну думку, що головне призначення жінок – подобатися чоловікам, бути матір'ю, «берегинею» домашнього вогнища, відповідальною за всі домашні клопоти. Нав’язуючи таку думку про ідеальний образ жінки в сім'ї та її поведінку, суспільство змушує жінку пристосовуватися до родинного життя шляхом пригнічення свого «я», приносячи свій талант, розум і енергію лише на вівтар сімейного життя. Це не означає, що жінка має категорично відмовитися від сім'ї на користь роботи і кар'єри. Мова йде про те, що нав’язані стереотипи позбавляють жінку вільного вибору, який вона, як вільна особистість у правовій державі, має право виявити – в тому числі на користь материнства і виховання дітей. Це повинно бути її вибором: робити кар'єру чи віддавати весь свій час сім'ї. Між тим суспільна думка жорстко нав'язує упередження, що жінка може бути щаслива, тільки реалізувавши себе як мати, що жінка не може бути гарною керівницею, бізнес-леді, політиком. Тому жінки зазвичай мають більш низький соціальний ранг, менше влади й прибутків. У них нижче рівень добробуту, престиж їхньої діяльності нижче, у них також менше особистої свободи. Отже існує ґендерна дискримінація жінки як особистості.

Ґендерні стереотипи сприяють також дискримінації чоловіків, заважають їм ставати партнерами в сімейному житті, а також спонукають їх до насильства. Віджилі погляди перешкоджають новому підході до ролі чоловіка-батька біля домашнього вогнища.

Ґендерні стереотипи є стійкими (сталими) утвореннями, що мало змінюються протягом десятиріч, а то й сторіч. Через це вони навіть сьогодні, у третьому тисячолітті, все ще відображають погляди і звичаї, що були притаманні патріархальному устрою, який декларував вторинність, «меншовартісність» жінки. Сучасне українське суспільство дуже точно визначає, який є справжній чоловік: він домінує, він лідер. А справжня жінка має бути лагідна, слухняна, добра мати. На таких патріархальних поглядах будується реклама, потоки матеріалів в газетах, на радіо, телебаченні, яким дуже важко протистояти сучасним жінкам і чоловікам, хлопцям і дівчатам.

Таким чином ґендерні стереотипи не дають жінкам і чоловікам можливості реалізувати свій багатий людський потенціал, ущемляють права людини і ведуть до ґендерної дискримінації – порушення прав людини за статевою ознакою. Конституційне закріплення рівності прав і можливостей жінок і чоловіків не знімає повністю проблеми реальних ґендерних перетворень. Необхідно також докласти величезних зусиль для подолання ґендерних стереотипів у суспільній свідомості.

 

Практична частина 

Мета заняття: усвідомлення ґендерних стереотипів, розпізнавання їх та подолання в повсякденному житті.

Вступне слово
Ми часто повторюємо чужі слова, думки, дії, особливо не замислюючись. Поширені певні суспільні твердження ми часто сприймаємо як факти, яким варто вірити бездоказово. Такі твердження називаються суспільними стереотипами чи міфами, тому що вони спотворюють реальну дійсність, дають викривлене, нереальне уявлення про неї. Існують такі міфи й щодо ґендерних ролей чоловіків та жінок. Наскільки вони «безневинні», чи дійсно вони приносять шкоду, призводячи до дискримінації та насильства? Саме цим питанням буде присвячено наше заняття, темою якого буде «Ґендерні стереотипи – це небезпечно».

Після вступного слова обговоріть з групою графік роботи, а потім запропонуйте прийняти Правила.

Вправа «Мої друзі й я»

Мета: створення дружньої атмосфери в групі та введення в тему заняття.

Виконання вправи
Запропонуйте всі присутнім дати три характеристики своєї особистості, продовжуючи фразу «Мої друзі сказали б про мене, що я …». Відповідати починає хтось з бажаючих, а далі відповідають по колу.

Підсумок:
Оточуючі мають про нас певні уявлення, як і ми про них. Якісь правдиві, якісь вигадані, якісь – досить далекі від дійсності. Такі уявлення допомагають чи заважають спілкуванню та порозумінню між людьми.

 

Вправа «Я хочу дізнатися»

Мета: допомогти групі зрозуміти та сформулювати результати, яких присутні досягли, а також скорегувати навчальний процес залежно від потреб групи.

Виконання вправи
Запропонуйте групі на стікерах (маленьких липких папірцях) записати відповідь на запитання: Про що ви хотіли б дізнатися з оголошеної теми нашого заняття, що потрібно для того, щоб ця зустріч була для вас дійсно корисною?

Далі кожна особа в колі зачитує написане та клеїть свій листочок на заздалегідь підготовлений великий аркуш паперу з написом зверху «Наші сподівання від заняття».

Рухавка «Подарунки»

Мета: порухатися групі та введення присутніх у ґендерну проблематику.

Виконання вправи
Попрохайте присутніх встати в коло. Поясніть, що на Новий рік усі члени родини: мама, тато, син і донька – отримали подарунки і відразу почали ними користуватися. Далі запропонуйте групі повторювати за вами рухи, що показують, як користуються цими подарунками. Причому повторюються всі рухи: тобто спочатку перший, до якого додається другий, потім третій і, нарешті, виконуються всі чотири рухи одночасно.

Варіант І:

Мама отримала в подарунок пилку (правою рукою зображайте, неначе пиляєте дошку).

Тато – гребінець (лівою рукою неначебто гребінцем розчісуйте волосся, продовжуючи правою пиляти).

Донька – лижі (ногами зображаєте ходьбу на лижах, при цьому обидві руки продовжують робити свої рухи).

Син – ляльку, що говорить «мама» і хитає головою (до попередніх рухів додайте кивки головою і слова «ма-ма»).

Варіант ІІ:

Мама отримала в подарунок доміно.

Тато – м’ясорубку.

Донька – ролики.

Син – хула-хуп (обруч, що крутять на талії).

Підсумок:
Можливо, когось дивує невідповідність подарунків? Чому? Що, татові не потрібен гребінець? Чи мама не має права грати в доміно? А синові непотрібна лялька? А як же він буде вчитися доглядати за маленькими дітьми? Йому ж буде складно стати гарним татусем.

 

Вправа «Ось моя позиція»

Мета: за короткий час оцінити наявність ґендерних стереотипів у групі.

Виконання вправи
У різних кутках кімнати причепіть плакати «ТАК» та «НІ». Групі запропонуйте стати посередині кімнати і визначатися стосовно тверджень, які ви зачитуєте (див. нижче). Якщо хтось погоджується, то швидко переміщається в бік плакату «ТАК», якщо не погоджується – в бік плакату «НІ». Ті, що не впевнені, залишаються на місці.

Твердження:

Жінки за своєю природою більш мирні.

Справжні чоловіки небагатослівні.

Жінка може виконувати будь-яку роботу не гірше, ніж чоловік.

Дівчата – балакучі і не вміють тримати язика за зубами.

Юнаки за своєю природою егоїстичніші, нездатні до співпереживання та емоційної підтримки.

Жінки за своєю природою краще піклуються про дітей.

Дівчата від природи співчутливі й завжди орієнтовані на надання допомоги

Суспільство побудоване на несправедливій експлуатації жінок.

Родина – головне призначення жінки.

Дівчата емоційніші, вразливіші, мають слабшу нервову систему, тому відразу – в сльози.

Необхідно змінити традиційну систему розподілу ролей у суспільстві.

Чоловіки краще справляються з керівними посадами і більше розуміються в політиці, економіці, науці.

Зміни, які відбуваються суспільстві, не повинні змінювати традиційної ролі жінки та чоловіка.

 Обговорення:
Проведіть коротке обговорення вибору позиції присутніми. Для цього зачитуйте твердження по порядку і запитуйте у групи: хто вибрав «так», а хто – «ні», а хто – не впевнений у відповіді. При цьому не зупиняйтеся на поясненнях і не втягуйте групу в довге обговорення.

 Підсумок:
Що ж, зараз ми маємо певний калейдоскоп думок і поглядів. Наша подальша робота допоможе нам прояснити всі питання, які підняла ця вправа.

 

Вправа «Визначаємо ґендерні стереотипи»

Мета: дати можливість групі за короткий термін осягнути нову інформацію та, спираючись на надані факти, зробити висновки.

Виконання вправи
Запитайте групу:
Хто знає, що таке стереотип?

У кінці надайте своє чітке визначення.

Проведіть у групі невеличку лекцію, надаючи детальнішу інформацію стосовно ґендерних стереотипів. Наведіть приклади ґендерних стереотипів. Для цього використайте матеріал, наданий в інформаційній частині

Запитайте групу:
Які ви знаєте народні приказки, звичні вислови в нашому суспільстві, які є ґендерними стереотипами? Тобто, яка народна думка стосовно суспільної ролі жінок і чоловіків?

Зачитайте групі матеріали проведеного дослідження:

Дослідження ґендерно-рольових поглядів молоді було нещодавно проведено серед 300 студентів та студенток 1-6 курсів Києво-Могилянської академії. Цей навчальний заклад є одним із передових в Україні і дуже престижним. Попри все сучасна молодь показала стійкі ґендерні стереотипи. Ось типові відповіді:

Якщо я хочу цьому чоловікові подобатися, то я просто не буду йому показувати, що я в цій сфері сильніша. Коли виявляється, що я знаю більше, ніж мій хлопець, ніж інші хлопці або дорослий чоловік, то це викликає в нього дискомфорт (Студентка ІV курсу).

Жінка повинна виховувати дитину, бо якщо вона цього не робить, то вона вже не мати (Студент ІІІ курсу).

Він має виконувати важку працю, наприклад, цвяхи забивати, має бути захисником, він повинен забезпечувати сім'ю (Студентка ІІ курсу).

Для жінки не так важливо працювати, їй не скажуть, що вона ледарює, до того ж, з досвіду знаю, що жінки не могли навіть нормально викладати, бо в них сімейні проблеми: прання, прибирання, готування їжі. Жінки більше уваги приділяють родині, їм треба пропонувати менш відповідальну роботу (Студент IV курсу).

Чоловік має забезпечувати сім'ю. Так, звичайно, якщо він має високу зарплатню, але робота йому не приносить задоволення, він може знайти «до душі», хоч і менше оплачувану роботу, однак зарплатня має бути достатньою, щоб покрити всі витрати сім'ї. Він не може так просто кинути роботу і сказати – все, мені тут не подобається, я цього робити не буду. Його обов'язок – забезпечити сім'ю (Студентка ІV курсу).

Обговорення:

• Які ви помітили ґендерні стереотипи і міфи стосовно жінок?
• Яку шкоду жінкам приносять такі міфи?
• А які – стосовно чоловіків?
• Яку шкоду чоловікам приносять такі усталені погляди?

Підсумки:
Усталені переконання та патріархальні субкультурні стереотипи за своєю суттю – жорсткі «приписи»: як чоловік і дружина повинні себе поводити, які мають бути стосунки між ними в родині. Все це шкодить і жінкам, і чоловікам, заважаючи їм реалізувати себе як особистості.

 

Гра « Мавпочка і дзеркала»

Мета: вихід на проблеми існування ґендерних стереотипів.

Попросіть когось за власним бажанням вийти з кімнати. За цей час, знову ж таки добровільно, виберіть особу, яка буде «мавпочкою», бо вона буде робити якісь жести, рухи. Всі інші стануть «дзеркалами», бо мають повторювати за «мавпочкою» всі ці рухи. Тепер запросіть учасницю чи учасника (хто там вийшов) ввійти до кімнати і спробувати відгадати, хто є «мавпочка». В свою чергу «мавпочка» має постійно змінювати рухи, жести, але робити це непомітно, за спиною особи, що її шукає.

Після гри попрохайте головних дійових осіб проговорити свої враження. Подякуйте за гру!

Обговорення:

• Сьогодні ми обговорюємо ґендерні стереотипи. Як наша гра може допомогти нам розібратися в цих поняттях?
• Чому існують ґендерні стереотипи? Що їх підтримує?

Підсумок:
Часто, без зайвих сумнівів, ми повторюємо за кимось слова, твердження, судження. Проте це може бути і не так безневинно, як наша гра. Далі ми розглянемо, як ґендерні стереотипи стають першопричиною страшного соціального зла – ґендерного насильства.

Дебати «Дівчата-хлопці»

Мета: змінити негативні ґендерні стереотипи щодо осіб протилежної статі.

Виконання вправи
Допоможіть групі утворити дві команди – дівчат і хлопців. Команди отримують по великому ватману і маркери. Протягом 5-7 хвилин вони мають виконати завдання: написати якомога більше стереотипів, які існують про них у представників іншої статі. Після цього вони обмінюються своїми напрацюваннями.
Потім команди сідають одна проти другої. Почергово кожна команда зачитує по одному стереотипу. Після чого представники чи представниці іншої команди мають змогу висловити своє ставлення щодо правдивості чи слушності такої суспільної думки.
Кожна команда має право звернутися до вас по допомогу і використати вашу інформацію в ході дебатів. Окрім того, ви маєте право самостійно висловлювати свою точку зору під час будь-якого етапу дебатів як експерт/експертка.

Обговорення:

• Що вас найбільше схвилювало, здалося найголовнішим під час наших дебатів?
• Що нового ви для себе відкрили?
• Які ваші погляди змінилися?

Підсумок:
Отже, існує безліч ґендерних стереотипів, упереджень однієї статі щодо іншої. Все це заважає нам бути просто людьми, єдиними і неповторними.

 

Гра «Не впусти!»

Мета: відчути відносність стереотипів.

Необхідне обладнання: невеличкий (тенісний) м’ячик.

Запропонуйте групі встати в коло і перекидати одне одному м’ячик, називаючи при цьому якийсь предмет. Причому предмет потрібно коротко охарактеризувати щодо його особливості, розміру, ваги, крихкості (ламкості) тощо. Наприклад: скляна ваза, гаряча металева куля, величезна валіза… Відповідно цим характеристикам потрібно зображати, як ловиться такий предмет.

Підсумок:
Це був просто м’ячик. Але ми домовилися між собою вважати його різними предметами, і, відповідно, він ставав холодним чи гарячим, важким чи легким, крихким чи гумовим… Так і стереотипи – як правило, це те, що існує тільки в нашій голові. Тому ми можемо і повинні змінювати негативні ґендерні стереотипи!

 

Вправа «Точка зору»

Мета: відчути й зрозуміти роль та значення стереотипів у нашому житті, їхню небезпеку.

Виконання вправи
Присутні об’єднуються в команди, кожна команда отримує великий аркуш паперу, розділений на п’ять частин: «Повністю погоджуємося», «Погоджуємося», «Не вирішено», «Не погоджуємося», «Повністю не погоджуємося», а також стікери, на кожному з яких написано по одному ґендерному стереотипу чи приклади ґендерних проблем тощо (див. Додаток). Група обговорює кожне твердження по черзі і, коли всі приходять до спільного рішення, твердження наліплюють у відповідну графу. По закінченні команди повертаються в спільне коло.

Обговорення:

• Як вам працювалося в команді?
• Які були проблеми і незгоди?
• Давайте швиденько обговоримо кожне твердження і його місце в нашій таблиці.

 

Додаток

1. Молодість і краса жінки є головною запорукою її щастя.

2. Успішність чоловіка визначається кількістю грошей, що він заробляє, та високим соціальним статусом.

3. Чоловіки – більш егоїстичні, товстошкірі, зарозумілі, нездатні до співпереживання.

4. Жінки – емоційніші, вразливіші, мають слабшу нервову систему, тому як тільки щось, то відразу в сльози.

5. «Бабська дорога – від печі до порогу». Хатня робота, виховання дітей – все це жіноча справа. Чоловік у кращому разі може іноді допомогти дружині.

6. Тільки жінка може бути берегинею миру та злагоди в сім'ї та суспільстві.

7. У чоловічій природі закладено войовничість.

8. Тільки окремі жінки здатні виконувати провідні ролі у підприємництві, виробництві, політиці. Жінкам краще орієнтуватися на підлеглі ролі. Чоловіки краще справляються з керівними посадами і більше розуміються на політиці, економіці, науці.

 

Інформація для обговорення:

1) Цей типовий стереотип має все менше значення в нашому житті. Проте частина людей, не задумуючись, їх сповідує. Між тим життя показує, що головною запорукою щасливого життя і жінок, і чоловіків є самостійність, працелюбність, освіта, наполегливість у досягненні своєї мети.

2) Більшість чоловіків не можуть бути багатими і впливовими, внаслідок чого в них занижена самооцінка. Щоб відчувати себе успішними, вони повинні постійно працювати ще довше і тяжче, і такий спосіб життя часто призводить до стресового фізичного і психологічного стану. Соціальний наголос на вартості чоловіка, що визначається грошима, які він заробляє, може також суперечити його самоактуалізації (реалізації власного потенціалу), бо чоловіки часто обирають професію і кар'єру в залежності не від своїх уподобань, а від того, який дохід вони приносять. Окрім того, через те, що робота (кар’єра) забирає основний час чоловіків, вони витрачають менше часу на своїх дітей.

3) Чоловіки здатні до співчуття та співпереживання не менше, ніж жінки. От тільки зовні вони не завжди виказують свої почуття, адже змалечку їх привчали контролювати свої рефлексії та тримати все в собі: «Не рюмсай, ти ж не якесь там дівчисько!..».

4) Поріг емоційної чутливості не має статевих меж. Культурологічні традиції призвичаюють чоловіків не виказувати емоцій, приховувати сльози, носити свої переживання в собі. Слабкодухі жінки не рідкість, проте чимало є і слабкодухих чоловіків.

5) Жодна стать не має природних схильностей до опікувальної, обслуговуючої діяльності. Ґендерний розподіл праці характерний для патріархальних взаємин. Партнерський тип шлюбних стосунків побудований на взаємозамінності, коли домашню роботу виконує не жінка чи дівчина, а той член сім’ї, хто має вільний час.

6) Морально-психологічний клімат сім'ї залежить від обох – чоловіка та дружини.

7) Саме соціальне оточення часто провокує та схвалює чоловічу агресивність, силу та вміння постояти за себе, вважаючи їх центральною складовою мужності. На жаль, за відповідних обставин жінки також можуть виявляти брутальність, агресивність, здатні скоїти вбивство.

8) Жінки нічим не поступаються чоловікам у професійній придатності до найрізноманітніших видів діяльності. Серед жінок є відомі вчені, керівники фірм, підприємств, а також міністри, прем'єри урядів, командири космічних екіпажів та президенти країн: всі вони чудово справляються зі своїми обов'язками.

 

Гра «Сила звички»

Мета: відчути й зрозуміти роль та значення стереотипів у нашому житті, їхню шкідливість.

Необхідне обладнання: дві стрічки та дві хустинки, якими можна зав’язати очі. 

Запросіть трьох охочих зіграти в гру. Одній особі зав’яжіть очі й дайте в руки по стрічці. Двоє інших мають взяти з різних боків за інші кінці стрічок.
Потім заховайте якусь річ (це бачать усі, крім особи із зав’язаними очима) і запропонуйте знайти її людині із зав’язаними очима. Ті, що тримають стрічки, мають опікуватися «сліпою» людиною, слідкувати, щоб він/вона не ушкодилася, делікатно зупиняючи його/її при неправильно обраному маршруті. І так до того часу, поки заховану вами річ не буде знайдено.
Потім очі зав’яжіть двом помічникам, а людині посередині, яка тримає в руках дві стрічки, за інші кінці яких тримаються двоє «сліпих», надайте чітке завдання: зробити все, щоб не зашкодити цим «сліпим». А далі (на досить видному місці) знову ховається річ, яку потрібно знайти вже «зрячій» людині.

 

Обговорення:
Спочатку запитання до головної діючої особи:

• Як Ви себе почували в першому випадку?
• У другому?
• Чи виникла у Вас відповідальність за своїх двох підопічних?
• Вони Вам заважали шукати річ?
• То для чого Ви їх тягли за собою? Згадайте умови гри: не зашкодити їм. Якщо Ви б їх залишили і попрохали не рухатися, поки Ви не знайдете річ, – то Ви б їм не зашкодили? Все ж таки, чому Ви тягли їх за собою?

Запитання до групи:

• Чого може навчити ця вправа?

 

Підсумок:
Стереотипна поведінка часто заважає нам бути успішними, швидше досягати мети. Стереотипи складно міняти, але потрібно, враховуючи їхні негативні наслідки для нас всіх і кожної людини зокрема.

Вправа «Чистимо мізки!»

Мета: метафорична діяльність направлена на зміну стереотипів.

Виконання вправи
Запропонуйте групі:
Станемо в коло. Зараз разом ми зробимо особливий і дуже корисний ритуал, що допоможе нам почистити «ґендерну пилюку», що за весь час нашого життя нагромадилася в глибинах нашого розуму. Її нам намели і наше близьке оточення – сім’я, друзі та знайомі, і прочитані книжки, і переглянуті фільми, і почуті слова, і… багато-багато іншого.

Отож, витягніться нагору, неначебто ви хочете дістатися стелі, потягніться в усі сторони, розкидаючи руки якомога ширше, і напружте всі м’язи! Тепер поставте ноги на ширину плечей, а руки тримайте приблизно в 20 сантиметрах від вух.

А тепер уявіть собі, що ви тримаєте золоту чарівну нитку, що входить в одне вухо, проходить через голову і виходить з іншого вуха. У вас це вийшло! Тепер починайте тягти нитку сюди, від одного вуха до іншого…

Озирніться довкола і погляньте, як ми всі це робимо. Тепер давайте це робити в одному й тому ж ритмі. Готові? Раз – два, раз – два! Вліво – вправо, вліво – вправо! Ось тепер вже вся «ґендерна пилюка» вичищена і священний вогонь вашого розуму горить яскравим світлом. Тепер ви бачите речі ясно, розумієте їх правильно і готові в житті до нових відкриттів.

Обговорення:

• Розкажіть про ваші відчуття після нашої прочистки мізків від ґендерної пилюки.

Підсумок:
Бажаю вам робити цю процедуру час від часу, щоб на все мати власний, свіжий погляд.

 

Гра-ритуал на закінчення «Карусель»

Мета: підвести підсумки тренінгу та отримати зворотній зв’язок від групи.

Відсуньте стільці, щоб звільнити місце для гри. Присутні стають у коло, одне за іншим, кладучи руки на плечі сусідки чи сусіда. За вашою командою коло починає рухатися.

Спочатку всі маленькими кроками рухаються праворуч, допоки хтось не скаже «Стоп!». Ця особа має висловити свої враження від заняття чи від присутніх; проговорити те, що схвилювало; висловити свої побажання.

Потім запропонуйте групі маленькими кроками йти в протилежний бік, поки знову хтось не скаже «Стоп!» і не висловить свої думки чи побажання.

Таким чином «карусель» рухається то вправо, то вліво, поки не висловляться всі присутні.

Подякуйте групі за плідну роботу і побажайте не користуватися ґендерними стереотипами і не підтримувати їх.

 

Я захищаю себе від ґендерної дискрімінації

 

 Кожна людина повинна мати всі права… незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови,
релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового або іншого стану.
Стаття 2 Загальної декларації прав людини

На основі аналізу реальних соціальних процесів світ зрозумів, що в умовах визначення людини
як найвищої цінності, прагнення кожної особи до самовираження й самореалізації, волевиявлення й участі в управлінні,
існує значний провал, віддаленість у становищі, статусі, шансах половини людства, а саме жіночої статі в порівнянні з чоловічою...
кандидат юридичних наук Тамара Мельник,
експертка Програми рівних можливостей ПРООН

 

Інформаційна частина

Ґендерна дискримінація жінок і чоловіків в Україні залишила на початку третього тисячоліття нашій країні низку проблем: демографічну кризу, зменшення тривалості життя (особливо чоловіків), торгівлю людьми, насильство в сім’ї та насильство в суспільстві взагалі, ґендерний дисбаланс в сільській місцевості за рахунок активного відпливу жінок з села (так званий «мовчазний жіночий бунт» внаслідок потрійного тягаря на плечах сільських жінок, тривалість робочого дня яких становить 16 годин) та інші. Всі ці проблеми тільки загострюються і потребують вже сьогодні невідкладного вирішення.
Ґендерна дискримінація значно уповільнює процес демократичних змін, порушує принцип рівноправності і поваги людської гідності, перешкоджає рівній участі жінок і чоловіків у державній, економічній, політичній та приватній сферах діяльності своєї країни, заважає зростанню добробуту країни, та повному розкриттю можливостей чоловіків і жінок на благо своєї країни та людства. Не реалізується право людини на вільний вибір: ким бути, як будувати своє життя, що в ньому вважати найголовнішим. Позитивні зміни у житті як жінок, так і чоловіків неможливі без досягнення ґендерної рівності в країні, коли відбудеться зміна уявлень суспільства про особливості, можливості й ролі чоловіків та жінок.

Ґендерна дискримінація чоловіків

Чомусь у суспільстві вважається, що деструктивні ґендерні ролі негативно впливають тільки на становище жінок. Але насправді сучасна патріархальна цивілізація насамперед жорстока до чоловіків. Розглянемо детальніше негативний вплив чоловічої традиційної ґендерної ролі на життя чоловіка.
Для України характерною є депопуляція населення, масштаби якої постійно зростають. Українські вчені прогнозують, що у 2026 році населення України зменшиться до 42 мільйонів осіб. Спостерігається значне зниження народжуваності, погіршення стану здоров’я населення, найвища смертність серед країн Центральної і Східної Європи і найнижчий середній показник тривалості життя.
Звичайно, погіршення стану здоров'я населення України і, як наслідок, підвищення смертності має складний комплекс причин: недоліки державної системи охорони здоров’я, сучасна криза галузі охорони здоров’я, зниження життєвого рівня населення, погіршення екологічних умов тощо. Але ж при цьому тривалість життя чоловіків майже на 12 (!) років менша за тривалість життя жінок, що несприятливо впливає на суспільство. Такий великий розрив у продовженні життя між жінками та чоловіками, коли в Україні чоловіки помирають значно раніше від жінок, визнається фахівцями саме наслідком традиційної чоловічої ґендерної ролі. Визначені ґендерні стереотипи, цінності й способи спілкування створюють кризову ситуацію зі смертністю чоловіків, призводять до збільшення їх захворюваності, травм та самогубств.
Хоча жінки страждають в основному від агресії чоловіків, та кількість чоловіків, які потерпають від насильства з боку тих же чоловіків, значно вища. Там де жінка традиційно втече чи уникатиме небезпечної ситуації, традиційна чоловіча ґендерна роль, що стимулює агресію та жорстокість, провокуватиме чоловіка на бійку та інше насильство. Тюрми в основному заповнені чоловіками, 118 колоній із 131 в Україні є чоловічими, 13 – жіночими.
Традиційне чоловіче виховання спричиняє загрозу для життя та здоров’я чоловіків, збільшує рівень каліцтва. Каліцтво чоловіків провокується традиційним виховання хлопчиків, яке не тільки не зупиняє агресивність («Дай здачі, ти ж мужчина!»), а й не навчає розумній зваженості та стриманості. Тому саме хлопчики та юнаки підриваються на знайдених випадково мінах, травмуються під час небезпечних ігор, попадають у ризиковані ситуації, загалом тяжіють до чогось «якомога більш екстремального».
Кількість дорослого чоловічого населення суттєво зменшується внаслідок нещасних випадків, отруєнь, травм, а також зловживання алкоголем та курінням. Дані свідчать, що чоловічий алкоголізм та наркоманія поширюються катастрофічно.
Традиційне виховання підтримує у чоловіків більш зневажливе ставлення до свого здоров’я: чоловіки значно рідше звертаються до лікарів, запускають хвороби, у них, як правило, знижене самоусвідомлення вартості здоров’я. Зростають певні види захворюваності саме серед хлопчиків та молодих чоловіків, внаслідок чого з 10 юнаків лише один визнається придатним до служби в армії.
Оскільки чоловіки вважають професію та роботу пріоритетними у своєму житті, вони не навчені вважати родину такою ж цінністю, не призвичаєні звертатися й отримувати емоційну підтримку та допомогу від близьких, тому в разі життєвих негараздів стають сприйнятливіші до різних стресів, гірше адаптуються до раптових змін і мають вищий ризик смерті від самогубств. Тому суїцид понад 90% є чоловічим, стресові ситуації складніше переносяться саме чоловіками.
Жорстка ґендерна роль заставляє чоловіка жити в постійній гонитві за успіхом та грошима, позбавляючи його радощів сімейного життя. Неправильне ґендерне виховання робить чоловіків відстороненими від виховного процесу своїх дітей. Хоча діти, і хлопчики, і дівчатка, потребують батьківського виховання. Понад ста різних наукових досліджень, проведених останнім часом у США та Західній Європі, свідчать про одне й те ж: постать батька є важлива й незамінна в родині. Щоб виховувати дитину, потрібні дорослі обох статей, інакше їй складно буде спілкуватися в житті зі своєю чи з протилежною статтю.
При розлученні суд зазвичай присуджує дитину матері. Проте й чоловіки саме через своє специфічне ґендерне виховання найчастіше, розлучаючись, розривають зв’язки з дитиною. Через недоліки ґендерного виховання, яке не виховувало з хлопчиків батька, чоловіки надзвичайно легко звільняються від почуття батьківства і, за даними соціологічних досліджень, більше половини з них трохи не на другий день після розлучення забувають про своїх дітей.
Та навіть якщо батько й мати мирно співіснують під одним дахом, через ґендерні патріархальні суспільні традиції батько найчастіше виявляється осторонь, коли йдеться про виховання дітей. За споконвічними канонами, в родині існує домостроївський «розподіл праці»: чоловік приносить гроші, жінка забезпечує побут. І хоча сучасні українські жінки працюють нарівні з чоловіками, але всі побутові клопоти й догляд за дітьми залишаються на матері, а батько самоусувається від цього.
З іншого боку, чоловіки, які стали батьками, у більшості далекі від дитини, бо не вміють поводитися з маленькими дітьми, не можуть правильно реагувати на дитину та її вчинки. Все виникає через типове ґендерне виховання хлопчиків, коли їм не прищеплювали навичок поводження з маленькими дітьми. Як наслідок – значна частина татусів, побоюючись виявити своє невміння, вважають, що краще зіпхнути дитину на матір. Таку їхню поведінку часто підтримують і родина, і оточення.
Часто такі татусі свій внесок у виховання дітей роблять виключно грошима, бо переконані, що основне призначення чоловіка – забезпечити матеріальне становище родини. Такий тато, навіть живучи в благополучному сімейному колі, не спілкується з дитиною, а сплачує на дитину своєрідні «аліменти». Замість радості спілкування з власними дітьми такий батько віддає перевагу «грошовому еквівалентові», бо йому просто немає про що з цими дітьми розмовляти. Все це ґендерна пастка сучасного чоловіка, яка обмежує його в радощах сімейного життя, заважає довірливому спілкуванню з власними дітьми.
Інший ґендерний психологічний зашморг, який накинуто на чоловіка, – це установка, що «справжній мужчина мусить бути серйозним, солідним і незворушним». Через цю штучну «незворушність» перед чоловіками постає безліч проблем: вони соромляться обіймати своїх дітей; не знають як і не вміють їх підбадьорити; не знають як правильно і своєчасно похвалити дитину за успішно виконане нею завдання тощо. Така стандартна чоловіча ґендерна роль обмежує чоловіків і в спілкуванні з іншими людьми, примушуючи їх у процесі свого становлення робити собі так зване «емоційне харакірі», через що чоловіки втрачають радощі теплого, щирого людського спілкування, вміння толерантно і делікатно налагоджувати свої стосунки з оточуючими.
Отже, ґендерне виховання хлопчиків та ґендерні застарілі соціальні ролі заважають чоловікові бути справжнім батьком, отримувати любов і повагу від своєї дитини та всієї родини. На сьогодні образ патріархального батька, грізного, караючого, вже в минулому. На часі – толерантний, мудрий, розважливий чоловік, який є справді чудовим татом своїм дітям.
Держава також найбільш виражено дискримінує чоловіків на рівні сім’ї. Батька часто не згадують в українських законах, що стосуються сім’ї, догляду за дитиною та батьківства. Татусі-одинаки не можуть успішно проявити себе в догляді за дитиною, бо не отримують в повному обсязі пільг, якими користуються матері. Як свідчать сучасні дослідження, сім’ї, в яких доглядальником є лише татусь, мають безліч психологічних, педагогічних, матеріальних проблем. Та поки що ні держава, ні суспільство не приділяють належної уваги таким сім’ям. 
У нашій державі чомусь йдеться лише про охорону материнства, хоча для зачаття дитини потрібні двоє. Тому й не дивно, що вже до 40% чоловічого населення за станом фізіології не стануть ніколи батьками, оскільки не здатні до дітородної функції. Катастрофічне зменшення здатності чоловіків до запліднення призводить до того, що значна частина молодих сімей на сьогодні в нашій країні не можуть мати дитину.
Окрім дискримінації в родині, чоловіча дискримінація існує й в інших сферах життя. Як відомо, існує чіткий поділ на «чоловічі» та «жіночі» професії. На сьогодні чоловікам в Україні легше знайти роботу, особливо малокваліфіковану. Але, за світовими даними, 80% робочих місць, що з'являться у XXI столітті, будуть саме «жіночими». Тому політику, традиційно орієнтовану на розширення можливостей з працевлаштування для жінок, необхідно доповнювати діями, спрямованими на підвищення участі чоловіків у «жіночих» професіях: сфері обслуговування, сфері піклування (догляд за дітьми, літніми людьми та особами, які перебувають на утриманні) тощо.
Отже, в третьому тисячолітті життя вимагає нової моделі ролі чоловіків, перегляду існуючих ґендерних норм та цінностей. Досягнути цього можна тільки позитивними ґендерними змінами в Україні, зокрема й на законодавчому рівні, правильним розумінням основ ґендерної дискримінації чоловіків та шляхів її усунення.

Ґендерна дискримінація жінок

Сучасне становище жінок в українському суспільстві характеризується нерівністю. Конституційно закріплене право громадянки України на рівність із чоловіками в усіх проявах стало залежним від біологічної статі, від того, що вона жінка. Ця нерівність існує в усіх сферах життя.
Економічна нерівність жінок підтримується системою ґендерної нерівності на ринку праці. Насамперед це стосується сфери професійної зайнятості, можливостей самореалізуватися різними шляхами, серед яких чільне місце посідає кар'єрне просування сходинками бюрократичного, професійного чи фінансового успіху. По службових щаблях просувають переважно чоловіків. Хоча рівень зайнятості чоловіків і жінок майже однаковий, але перевага надається чоловікам. Чоловік вважається стабільнішим працівником, ніж жінка, яка вважається «невигідною» для організації: адже вона більше часу приділяє сім'ї, бере декретну відпустку тощо. 
Відповідно до Конституції України та прийнятих нашою державою ряду міжнародних документів жінки мають рівні з чоловіками права на працю та рівну винагороду за неї. Проте рівень середньої заробітної плати жінок в Україні значно нижчий, ніж чоловіків. Незважаючи на високу професійну та освітню підготовку, жінки обіймають посади менш престижні, менш оплачувані, тому й отримують заробітну плату значно меншу, ніж чоловіки.
Хоча жінки складають більше половини випускників середніх загальноосвітніх шкіл та студентів вищих навчальних закладів, але їх вже менше половини серед тих, хто вчиться в аспірантурі. І вже значно менше жінок має можливості отримати вищі наукові звання.
Статистика показує переважання жінок серед осіб з вищою та середньою спеціальною освітою. Проте частка жінок із вищою освітою, що займають керівні посади всіх рівнів, значно нижча від чоловіків. Ідеться про те, що дуже часто, навіть за наявності однакової кваліфікації та за умови, що жінка має більше досвіду та ініціатив, на роботу наймають чоловіка. За даними статистики 2008 року жінки складають 75% всіх державних службовців України, але першу (найвищу) категорію серед керівників державних служб мають тільки 8.3% жінок.
Натомість жінки мають більше проблем, ніж чоловіки, – як у разі звільнення, так і при працевлаштуванні.
Наявна в суспільстві дискримінація за ознакою статі виявляється у невизнанні виробничої праці жінок у домашньому господарстві як соціально значущої. З урахуванням домашніх обов’язків жінки в середньому зайняті різними видами робіт майже на 25% часу більше ніж чоловіки. Вибудовується цікавий ланцюжок соціальних ролей і прав жінок в українському суспільстві. Так, для соціальної самореалізації жінка повинна мати дітей, а також паралельно робити внесок до сімейного доходу, тобто працювати поза домом, та ще й виконувати майже всю домашню роботу. При цьому суспільство вважає, що робота жінки не повинна перетворитися на кар'єру. А як же тоді заробити нормальні гроші?
Такі погляди призвели до того, що в сучасній Україні жінки практично відсутні у вищих ешелонах виконавчої та законодавчої влади. Свідченням глибокої ґендерної нерівності в країні є відсутність рівноваги між жінками і чоловіками у політичній сфері. Статистика чітко показує недостатнє представництво жінок у Верховній Раді, на керівних посадах в органах виконавчої влади та управління. Оскільки жінки в нашому суспільстві мають інші потреби ніж чоловіки, виходить, що жінки України, їхні проблеми, цінності та стандарти залишаються незабезпеченими, нереалізованими. Статистика доводить, що політична влада в Україні є практично одностатевою, тому виходить, що більшість населення (пригадаймо, що жінки складають 54% населення!) нашої країни у сферах державного та громадсько-політичного життя не мають виразників своїх поглядів та побажань!
Все це не дає змоги жінкам реально впливати на процес прийняття рішень і брати активну участь у їх реалізації, знижує статус жінок у суспільстві. Традиційні ґендерні ролі й ґендерне очікування від жінки суттєво обмежують доступ жінок до ключових соціальних ресурсів, ізолюють жінок від активної участі в суспільному житті. Вклад жінок і чоловіків у розвиток громад/ регіону/ країни однаково важливий. Але жіночий вклад часто недооцінюється, їхні потреби не враховуються при плануванні. Згадані вище статистичні дані чітко показують, що в українському суспільстві існує ґендерна нерівність, коли жінки зазвичай мають нижчий соціальний ранг, менше влади, прибутку, у них нижчий рівень добробуту. Хоча саме на жінку суспільство поклало відповідальність за виховання дітей. В Україні все більше дітей росте в неповних (переважно – з однією мамою) сім’ях, тому зменшення доходу жінок суттєво відображається на дітях, на добробуті сім’ї.
Дискримінацію жінок можна чітко визначити і без статистичного матеріалу. Варто лише порівняти щоденні навантаження чоловіків і жінок, враховуючи при цьому, скільки годин працювала жінка, а скільки чоловік (незалежно від того, вдома це було чи на роботі), а також скільки грошей вони за це отримали і чи отримали взагалі (за хатню роботу та догляд дітей). 
Підводячи підсумки, можемо сказати, що в Україні, як і в цілому світі, існує дискримінація і чоловіків, і жінок. Рівність жінок і чоловіків має стати реальністю в новій демократичній Україні, яка планує ввійти до європейської спільноти. Необхідно визначати фактори, які перешкоджають жінкам досягти рівності в суспільстві, а також вживати заходи, спрямовані на протидію та унеможливлення ґендерної дискримінації.

Практична частина

Мета заняття: усвідомити існування ґендерної дискримінації і своє право захищатися від цієї форми дискримінації людини.  

Бажано, щоб у кімнаті на видному місці висів плакат з коротким переліком статей Декларації прав людини.

Вступне слово
Стать не є першопричиною психологічних чи соціальних відмінностей між чоловіками та жінками, тому «біологічний фактор» не повинен визначати долю чоловіків та жінок. Проте нав’язані вихованням та суспільними поглядами ґендерні чоловічі та жіночі ролі обмежують можливості людини і ущемляють її права. Все це призводить до ґендерної дискримінації в Україні – порушення прав людини за статевою ознакою. Ґендерна дискримінація порушує принцип рівноправності і поваги людської гідності, перешкоджає рівній участі жінок і чоловіків у державній, економічній, політичній та приватній сферах, заважає зростанню добробуту країни та повному розкриттю можливостей чоловіків і жінок на благо своєї країни та людства. Не реалізується право людини на вільний вибір: ким бути, як будувати своє життя, що в ньому вважати найголовнішим.

Всім нам потрібно знати і захищати свої права. Отже темою нашого заняття буде «Я захищаю себе від ґендерної дискримінації».

Після вступного слова обговоріть з групою графік роботи, а потім запропонуйте прийняти Правила.

 

Вправа «Я вибираю своє право на…»

Мета: познайомити присутніх та введення в тему заняття.

Виконання вправи
Усім присутнім запропонуйте почергово в колі називати своє ім’я та одне з прав людини, яке вони знають або яке їм найбільше подобається з переліку статей в Декларації прав людини. Попросіть пояснити, чому вони вибирають те чи інше право.

Подякуйте групі за цікаву роботу.

 

Вправа «Ми хочемо знати»

Мета: допомогти групі зрозуміти та сформулювати свої сподівання від заняття; з’ясувати потреби групи.

Виконання вправи
Допоможіть присутнім сформувати декілька команд, використовуючи дні тижня або пори року (залежно від кількості присутніх). Кожна команда протягом 5 хвилин має написати на стікерах про те, що вони хотіли б дізнатися з оголошеної теми заняття.

Відповіді хтось із команди зачитує і наліплює на ватман з написом: «Ми хочемо знати».

Побажайте групі плідної праці.

 

Вправа «Права людини і дискримінація»

Мета: допомогти групі визначити поняття «права людини»; формувати вміння аналізувати інформацію щодо наявності порушень або дотримання прав людини.

Виконання вправи
Зачитайте ряд ситуацій/тверджень, використовуючи перелік з Плакату, і запропонуйте групі відповідно з’ясувати, що ж таке «право».

Проведіть обговорення:

• Отже, що таке права людини?
• Чи можна права людини купити? А заробити? А заслужити?
• Хто надає людині права?
• Як ви розумієте те, що права є невід’ємними і універсальними?
• А що означає те, що права є неподільними?

Підсумуйте обговорення:
Отже, під правами людини розуміють чітко окреслені, установлені принципи, положення, закони, які регулюють її життєдіяльність у суспільстві. Не держава надає права людині – права дані людині за фактом народження, це своєрідні закони, які ніхто не може порушувати. Тому права не можна купити чи заробити – кожна людина має їх від народження, вони є невід’ємними і універсальними (тобто торкаються всіх). Не можна за чиєюсь волею –«вибірково» мати одні права і не мати інших, бо права є неподільними.

Зверніться до групи:

• Як ми можемо визначити поняття дискримінації? Що під цим розуміється?

Закцентуйте увагу присутніх на предметі обговорення:

Дискримінація – це дії або практика систематичного приниження групи або однієї людини.

Продовжуйте дискусію з групою:
А тепер спробуємо, знаючи, що таке ґендер і що таке дискримінація, визначити зміст поняття «ґендерна дискримінація».

Наведіть ширше визначення ґендерної дискримінації та проведіть невеличку лекцію:
Ґендерна дискримінація – це будь-які відмінності, винятки або обмеження за ознакою статі щодо реалізації людиною прав людини і свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, громадській та будь-якій іншій сфері.
Звісно, ґендерна дискримінація торкається і жінок, і чоловіків. Проте так історично склалося, що саме жінка в сучасному світі є більше дискримінованою Тому всі міжнародні та національні документи на сьогодні підлягають перегляду з метою подолання дискримінації щодо жінок. Хоча законодавчо чоловіки і жінки рівноправні, проте юридично задеклароване рівноправ'я значно відрізняється від фактичного становища жінки в суспільстві. Маючи права, жінки фактично позбавлені можливості їх отримати в повній мірі.
Коли ми говоримо про нерівноправність жінок у суспільстві, то нам необхідно знати ще такий важливий термін як «сексизм». Сексизм – це зверхнє, зневажливе ставлення однієї статі до іншої. Воно ґрунтується на уявленні про гадану перевагу моральних, інтелектуальних, культурних, фізичних та інших властивостей однієї статі стосовно іншої.

Обговорення:

• Які є у вас запитання?

Що з наданої інформації є для вас незвичним або й незрозумілим?

Підсумок:
Отже, сьогодні ми розглядали поняття ґендерної дискримінації, коли людину ущемляють в її людських правах тільки тому, що вона народилася певної статі. Людина не може змінити свою стать, тому такий вид дискримінації є особливо обурливим. Також, це найтяжчий вид дискримінації, бо він торкається половини людства.
Для подолання ґендерної дискримінації держава повинна приймати спеціальні заходи, спрямовані на прискорення встановлення фактичної рівності між чоловіками та жінками. Оскільки на сьогодні в усіх сферах перевага автоматично надається чоловікам, то для вирівнювання ґендерного балансу необхідно на певний час прийняти так звану позитивну дискримінацію, що означає надання переваг жінкам. Такий підхід рекомендується в міжнародних документах ООН, ратифікованих нашою державою, і ці заходи мають бути скасовані після досягнення рівності жінок і чоловіків.

 

Вправа «Правила справжні-несправжні»

Мета: вироблення у групи практичних навичок застосування отриманих знань з питань ґендерної дискримінації.

Необхідні матеріали: дві таблички (це аркуші паперу чи картону), на одній з яких буде написано «Справжні правила», а на іншій – «Несправжні правила».

Виконання вправи
Запропонуйте групі стати посередині кімнати. На різні боки кімнати прикріпіть таблички і попрохайте присутніх швидко рухатися в бік тієї таблички, яка, на їхню думку, є правильною. Потім ви зачитуєте перелік прав (див. Додаток), а група має визначатися, до яких табличок рухатися. Ті, що не визначилися, мають йти в бік таблички, яка їм здається більш вірогідною.

Обговорення:

• Отже, частина цих правил базувалася на вже прийнятих законах, які захищають ґендерні права людини, а іншу їх частину ми просто придумали. Давайте я буду зараз перечитувати правила, і всі разом будемо визначати, чи справжні вони чи несправжні і чому.
• Чого вас навчила ця вправа?
• Яким чином можна використати отримані знання про ґендерні права людини для захисту себе від ґендерної дискримінації?
• Яким чином отримані знання ви можете використати для надання допомоги іншим у разі потреби?

Підсумок:
Чоловіки й жінки, хлопці й дівчата – всі ми маємо знати свої людські права. Це допоможе нам почуватися впевненіше в багатьох життєвих ситуаціях самим, а також захищати себе та інших від ґендерної дискримінації.

ДОДАТОК:

Правила, серед яких є справжні і несправжні (останні виокремлені косим шрифтом):

1. дівчата й хлопці мають рівне право на любов та піклування;
2. чоловіки повинні мати більший доступ до можливостей з професійної підготовки;
3. потреби чоловіків і жінок відрізняються в зв’язку з різними соціальними ролями та обов’язками;
4. при формуванні політики необхідна підвищена увага до потреб, пріоритетів та інтересів жінок;
5. дівчата й хлопці є рівними в правах;
6. жінки повинні нести основну відповідальність за дітей та сім’ю;
7. жінки і чоловіки повинні мати рівний доступ до професійного навчання та професійної підготовки;
8. чоловік повинен забезпечувати матеріальні потреби своєї родини;
9. жінки й дівчата не повинні бути об’єктом сексуальних посягань;
10. дівчата й хлопці повинні однаково ділити обов’язки по господарству;
11. можливості дівчат щодо вибору способу життя мають бути обмеженими порівняно з хлопцями;
12. у шкільній програмі потрібна ліквідація ґендерних стереотипів у тексті підручників, навчальних програмах і підходах до навчання;
13. жінки й чоловіки мають різні права й обов'язки в шлюбі та сім'ї;
14. жінки й чоловіки повинні порівну ділити обов’язки по господарству;
15. чоловіки й жінки мають обиратися на всіх рівнях влади у відношенні 50:50.

 

Вправа «Вихвалянки»

Мета: підвищення самооцінки, підвищення позитивізму в групі.

Проведення вправи
Група сидить у колі. Запропонуйте всім присутнім пригадати, чим вони могли б пишатися. Потім хтось за принципом добровільності встає і говорить: «Не хочу хвалитися, але я…» (і далі свій варіант закінчення). Далі «вихвалянки» продовжуються по колу. Після кожної «вихвалянки» всі аплодують.

 

Обговорення:

• Кому приємно було хвалити себе і отримувати оплески?
• Кому було складно і чому?
• Чим сподобалася вам ця вправа?
• Чого ви навчилися завдяки нашим «вихвалянкам»?

Підсумок:
У житті важливо і знати собі ціну, і вміти себе представляти. Бо так ніхто й не дізнається, яка ви в дійсності є чудова людина: вмілі руки, допитливий розум, гаряче серце.

 

Вправа «Реальність наших прав»

Мета: дати можливість групі за короткий термін оцінити масштаби ґендерної дискримінації в Україні та, спираючись на надані факти, самостійно зробити висновки.

Необхідні матеріали: інформаційні матеріали «Факти про становище жінок та чоловіків в українському суспільстві» (див. Додаток).

Проведення вправи
Допоможіть сформуватися чотирьом командам, кожній з яких роздайте свій статистичний матеріал про становище жінок та чоловіків в Україні (див. Додаток).

Запропонуйте командам прочитати та обговорити всі думки, які виникли під час ознайомлення з матеріалом. На великому аркуші паперу вони мають зобразити «мислячу голову» (це має бути схоже на малюнок в коміксах), біля якої всі члени команди коротко запишуть своє враження від статистичних даних. Через 10 хвилин дві особи від команди презентують роботу колективу.

Обговорення:

• Які статистичні дані вас найбільше вразили і чому?
• Наскільки для України є актуальною проблема ґендерної рівності?
• Чи змінилося ваше власне ставлення до проблеми?

Висновок
Хоча в Україні законодавчо закріплена рівність жінок і чоловіків, проте реально існує ґендерна дискримінація. Вона перешкоджає рівній участі жінок і чоловіків у державній, економічній, політичній та приватній сферах діяльності своєї країни, заважає зростанню добробуту країни та повному розкриттю можливостей чоловіків і жінок на благо своєї країни. Тому необхідно навчитися розрізняти ґендерну дискримінацію, а також докладати зусилля, щоб усунути її з нашого життя.

 

ДОДАТОК 1

Факти про становище жінок і чоловіків в українському суспільстві

Робота

1. Поширений у суспільстві патріархальний стереотип про справжнього чоловіка-годувальника призводить до постійно відтворюваної різниці середньої заробітної плати чоловіків і жінок. Протягом тривалого часу заробітна плата жінок у середньому по країні не перевищує 70% заробітної плати чоловіків. Найсуттєвішим прояв цієї нерівності є у тих галузях економіки, де працюють переважно жінки. Наприклад: охорона здоров'я, торгівля, освіта.
2. Серед державних службовців-керівників першої (найвищої) категорії жінки складають менше 10%.
3. Жінки складають більше половини студентства вищих навчальних закладів, а також майже половину тих, хто вчиться в аспірантурі. Відповідно до статистичних даних, вищою або середньою фаховою освітою в Україні володіють значно менше чоловіків-працівників ніж жінок-працівниць. Проте частка жінок із вищою освітою, що займають керівні посади всіх рівнів, менша за 20%.
4. Періодичність підвищення кваліфікації в середньому в усіх галузях економіки сьогодні становить для чоловіків – 13 років, для жінок – 20 років.
5. Жінки переважають серед безробітних.
6. На запитання «Чи згодні Ви з тим, що якщо не вистачає робочих місць, чоловіки повинні мати більше прав на одержання роботи, ніж жінки?» загалом 35% дало позитивну відповідь. Найбільш дискримінованими в такій ситуації можуть виявитися жінки, які є єдиними годувальницями своїх дітей (до того ж кількість таких сімей у суспільстві постійно зростає).
7. Згідно з даними соціологічних опитувань, зазвичай робота жінки розглядається лише як додатковий матеріальний внесок у бюджет сім'ї. На такому розумінні особливо наполягали чоловіки. Вони зазначали, що якби була можливість, вони віддали б перевагу тому, щоб їхні дружини не працювали.
8. Згідно з соціологічними опитуваннями майже половина жінок-респондентів зазнавали сексуальних домагань на роботі.

Політика

1. У сучасній Україні жінки практично відсутні серед членів виконавчих та законодавчих органів найвищого рівня. Представництво жінок у законодавчих органах державної влади складає лише декілька відсотків.
2. Серед членів наймасовіших і найвпливовіших політичних партій нараховується досить багато жінок, проте у списках партій жінки розташовувалися переважно на таких місцях, що практично не залишали їм шансів стати законодавцями, що й відбилося на кількості жінок-депутатів парламенту.
3. За опитуваннями, політика – практично єдина сфера життя суспільства, в якій, на думку всіх жінок, існує утиск жінок, і являє єдиний блок питань, що викликав і викликає різкі розбіжності у поглядах чоловіків і жінок. Жінки вважають, що їм потрібно активніше брати участь у політичному житті, вирішувати питання на державному рівні, впливати на політику в країні. В даний час кількість жінок у політичних структурах недостатня і має збільшуватися. Чоловіки, на відміну від жінок, вважають, що жінок у політиці більш ніж достатньо. «Жінки неспроможні серйозно займатися подібними питаннями, бо тільки чоловік може думати про всі сім'ї, а жінка &ndas.

 

 

 

Ґендер і влада

 

Корінь проблеми не в чоловіках. Корінь проблеми у соціальній системі, де ідеалізується сила,
в якій чоловіки і жінки привчені ототожнювати мужність із насильством і домінуванням,
вважати чоловіків, які не відповідають цьому ідеалу, «надто м'якими» і «жоноподібними».
Ріон Айслер

 

Нічого про нас без нас
Сванні Гант

 

Інформаційна частина

Ґендерна рівність напряму залежить від рівня демократії в країні. Принцип рівності статей передбачає, що економічні, політичні та соціальні ресурси мають розподілятися між чоловіками й жінками загалом рівномірно, без суттєвих диспропорцій, нерівних умов у доступі до зазначених ресурсів. Реальна ситуація цьому не відповідає. Наявна в суспільстві дискримінація за ознакою статі виявляється в нерівності можливостей чоловіків і жінок на ринку праці (принаймні щодо звільнення, кар'єрного просування, оплати праці тощо), у сфері розподілу здійснення влади, у невизнанні виробничої праці жінок у домашньому господарстві як соціально значущої. Проте найбільша дискримінація відбувається у сфері влади.
Влада дає привілеї, людина з владою може ставити свої вимоги. У ґендерному суспільному вимірі поняття «влада» на сьогодні асоціюється з чимось, переважно приналежним чоловікам. Суспільство, створене за таким принципом, називається патріархальним. Причому панівне становище чоловіків у суспільстві розповсюджується з сім’ї на державу. У нашій країні вийшло так, що саме чоловіки виражають інтереси всього населення (яке складається з жінок і чоловіків). Отже чоловіки говорять й за себе, і за «ту жінку». Не маючи доступу до прийняття рішень, жінки не мають механізмів змінити таке становище. Традиційні ґендерні ролі й ґендерне очікування від жінки суттєво обмежують доступ жінок до ключових соціальних ресурсів, ізолюють жінок від активної участі в суспільному житті. В українському суспільстві існує ґендерна нерівність, коли жінки зазвичай мають нижчий соціальний ранг, менше влади, прибутку, у них нижчий рівень добробуту. Окрім того, жінка в українському суспільстві несе ще й потрійне навантаження.

Потрійна роль жінки

Роботу можна розділити на три сфери: продуктивну, репродуктивну та роботу на благо громади. Ґендерні ролі жінок зазвичай включають роботу в усіх трьох сферах, і це визначається як потрійна роль жінки. Розглянемо всі три ролі детальніше.

Продуктивна діяльність
Ця сфера зайнятості населення включає в себе виробництво товарів і послуг для споживання та торгівлі, тобто це праця в промисловості чи сільськогосподарському виробництві (аналогічно – і в інтелектуальній сфері), на власний чи чужий бізнес тощо. Як правило, продуктивна діяльність є оплачуваною чи такою, що приносить прибуток. Вона піднімає статус особи і оцінюється суспільством як «робота» в прямому значенні цього слова. Отже, якщо запитати: «Чи Ви працюєте?», – то відповідь буде ствердною саме тоді, коли особа займається продуктивною діяльністю.
В Україні жінки й чоловіки рівномірно зайняті в продуктивній сфері, але існує чіткий ґендерний поділ праці. Це означає, що:

• жінки зайняті на менш престижних і низькооплачуваних роботах;
• жінок вкрай мало на керівних посадах (за винятком нижньої та середньої ланки, де робота є низькооплачуваною) та там, де приймаються рішення;
• для жінок і чоловіків існує негласна (а в деяких сферах для жінок конкретна) заборона займатися певними видами діяльності.

Продуктивна діяльність жінок цінується менше, ніж діяльність чоловіків. Існує суспільна думка, що якби чоловіки більше заробляли, то жінкам взагалі не було б потреби працювати. Причому такі усталені суспільні погляди розділяють і чоловіки, і жінки (звичайно, не всі).

Репродуктивна діяльність
Ця діяльність спрямована на підтримку родини й турботу про членів родини. Вона включає в себе ведення домашнього господарства: готування їжі, прання білизни, прибирання, покупки, турботу про здоров'я членів родини тощо. А також виношування, народження й виховання дітей. Вся ця діяльність займає багато часу і є досить трудомісткою (пральні та посудомийні машини можуть собі дозволити далеко не всі).
У нашій країні репродуктивна робота виконується жінками, оскільки розглядається суспільством як обов'язок жінок та дівчат, як «природне продовження» репродуктивної функції жінки. Як наслідок, вона не помічається і не оплачується суспільством.
Хоча для виживання людини репродуктивна діяльність є надзвичайно важливою, однак вона не розглядається як «робота», тому коли у жінки в декретній відпустці запитати: «Ви працюєте?», – то відповідь буде – «Ні».

Робота на благо громади
Ця сфера зайнятості людини включає в себе і діяльність в громадському секторі, й іншу різноманітну роботу з ведення справ місцевих громад: участь у місцевих політичних подіях, церемоніях та святах, робота з поліпшення умов у своєму районі, місті, селі тощо. Ця зайнятість людини рідко береться до уваги, хоча вона забирає значну кількість добровільно відданого часу і є дуже важливою для духовного та культурного розвитку громади.
В Україні жінки й чоловіки рівномірно залучені до діяльності стосовно місцевих громад, хоча ґендерний поділ праці превалює й тут. Якщо функції у веденні справ місцевих громад мають на увазі збільшення статусу чи оплату, то їх, найчастіше, виконуватимуть чоловіки. У партійній та виборчій діяльності теж, зазвичай, керівні посади заповнюють чоловіки, а низову масову роботу «традиційно» виконує жіноцтво.

Взаємовідносини між чоловіками й жінками в системі влади
Все управління економікою побудоване на чоловічій культурі прийняття рішень і на чоловічих підходах до соціальних питань. Це означає, що соціальні питання вважаються несуттєвими і другорядними. Проте соціальні питання є найнеобхіднішими в Україні, і торкаються вони не тільки жінок, а й чоловіків. Адже тривалість життя чоловіків майже на 12 років менша за тривалість життя жінок; до 40% чоловічого населення за станом фізіології не стануть ніколи батьками, оскільки не здатні до дітородної функції; в’язниці в основному заповнені чоловіками; катастрофічно розповсюджуються чоловічий алкоголізм та наркоманія; певні види захворюваності зростають саме серед чоловіків, отож з 10 хлопчиків лише один придатний до служби в армії тощо. Таке катастрофічне становище вимагає включення жіночого погляду на ситуацію й нагальної переоцінки суспільно значущих цінностей, змінивши для цього статус жінки в системі влади. Тобто єдиною можливістю виступають ґендерні квоти, як форма подолання історичної несправедливості стосовно політичного становища жінки, її можливостей впливати на політику.
Хоч квотування не є найкращим способом розв'язання проблем, проте тут йдеться не просто про квоти, а саме про ґендерні квоти, як про специфічні тимчасові заходи. Такі квоти належать до недискримінаційних тимчасових спеціальних заходів для прискорення утвердження фактичної рівності між жінками і чоловіками, вони є формою подолання історичної несправедливості стосовно політичного становища жінки, її можливостей впливати на політику. Жіночий голос у політиці є необхідним для розв'язання насущних соціальних і гуманітарних проблем українського суспільства.
Дехто вважає, що пропозиція про введення 30% квот суперечить ідеї рівності чоловіків і жінок. Але чи можна вважати конституційною рівністю ті декілька відсотків жінок-депутаток в українському парламенті? Через це голос половини населення України, проблеми жінок і їхні побажання залишаються ніким не почутими і не реалізованими.
Квоти необхідні, бо без них жінка самостійно не може пройти до політики. З одного боку, цьому заважають суспільні переконання, що політика – то справа чоловіків. Під час виборів ґендерні стереотипи експлуатуються особливо активно: «Лише чоловік може реалізувати свою кар'єру», «Жінкам не місце в політиці», «Чоловіки – кращі політики». З іншого боку, великий бізнес, а також власність і управління економікою перебувають в чоловічих руках, отож жінки не мають рівної з чоловіками економічної опори. Якщо проаналізувати склад обраних народних депутатів України за посадою і заняттям, то чітко видно, що це або депутати попереднього скликання, або керівники великих державних підприємств чи державних органів різного різня, або багаті бізнесмени (які купили собі місця в партійних списках). Тому жінка, яка протягом десятиліть була відсунута від влади в нашій державі, не може використати владний механізм. Вся система побудована так, що для жінки майже неможливо здобути місце в системі влади.
Міжнародний досвід свідчить, що за таких умов реальною можливістю входження жінки в систему політичної влади є тимчасові ґендерні квоти. З боку держави вони виступають прогресивним важелем утвердження свободи, рівності, справедливості та засад толерантності. Тим більше, що на Самміті Тисячоліття ООН у 2000 році. Україна підписала Цілі Розвитку Тисячоліття, що передбачають виконання до 2015 року 30%-го представництва жінок у парламенті. Розбудова демократії неможлива без активної участі кожної статі при прийнятті політичних рішень на всіх рівнях влади.

 Практична частина 

Мета заняття: допомогти групі зрозуміти необхідність ґендерних змін в українському суспільстві.

Вступне слово
Наша держава твердо стала на шлях ґендерних перетворень. І це – не данина моді, а нагальна потреба. Як відомо, Україна прагне стати повноправною частиною європейської спільноти, наблизившись до останньої за основними соціально-економічними показниками та стандартами життя. Оскільки демократичний розвиток європейських країн початку ХХІ століття невіддільний від подальших ґендерних перетворень, то й Україні не оминути цього шляху. Яким він буде? Чи довгим і складним, чи коротким і ефективним, як не дивно, у багатьох аспектах залежить від вирішення питання ґендерної рівності.
Сучасна політика передових країн формується з обов’язковим урахуванням ґендерного фактору, спрямовуючись на реалізацію вимог і потреб сучасної жінки та чоловіка. В усіх міжнародних правових документах говориться про фундаментальну цінність рівності чоловіків і жінок, пряму залежність розвитку країн і демократії від стану представництва жінок і чоловіків у парламентах. Практика найбільш розвинених країн світу підтвердила: там, де жінка політично та юридично ставиться в рівні умови з чоловіком, там досягаються успіхи і в національному розвитку, і в розв'язанні всіх проблем державного й суспільного життя.

Отож темою нашого заняття буде «Ґендер і влада».

Після вступного слова обговоріть із групою графік роботи, а потім запропонуйте прийняти правила.

 

Вправа «Мої таланти»

Мета: підвищити рівень згуртованості в групі, сприяти створенню комфортної атмосфери для роботи.

Виконання вправи
Групі пропонується назвати своє ім’я, та позитивно охарактеризувати себе починаючи з першої літери імені. Наприклад: «Мене звуть Олена, я освічена».

Подякуйте групі за цікаву роботу.

 

Вправа «Ми хочемо дізнатися»

Мета: допомогти групі зрозуміти та сформулювати свої сподівання від заняття; визначитися з очікуваннями групи.

Запропонуйте групі на стікерах записати відповідь на запитання:

Що я хочу дізнатися з теми сьогоднішнього заняття?

Потім по черзі (хтось має почати добровільно) присутні в колі зачитують написане та наклеюють свій стікер на заздалегідь підготовлений великий аркуш паперу з написом зверху «Ми хочемо дізнатися».

Підсумок:
Ви можете отримати відповідь і більше дізнатися лише тоді, коли будете запитувати про те, що вас хвилює або що вас цікавить найбільше.

 

Вправа «Я так вважаю»

Мета: дати можливість групі оцінити та, спираючись на надані факти, зробити висновки стосовно ґендерного розподілу праці.

Необхідні матеріали: таблиця «Види діяльності»

Роздайте таблицю «Види діяльності» і попросіть її заповнити в парах.

Зверніться до групи:
Заповніть таблицю. Для кожного виду діяльності відзначте знаком + у відповідній колонці, кому (чоловікові або жінці) він більше властивий. Якщо, на Вашу думку, ця діяльність рівною мірою притаманна чоловікам і жінкам, поставте знак + в обох колонках (див. Додаток).

Обговорення проведеної роботи проведіть без коментарів.

Підсумок:
Отже, суспільство розділяє діяльність на чоловічу та жіночу. Наступні вправи допоможуть нам глибше розібратися в цьому питанні.

 

Вправа «Потрійна роль жінки»

Мета: провести оцінку потрійної ролі жінки в реальному житті сьогодення.

• Почніть з короткої ввідної бесіди за планом:
• Коли людина каже: «Я працюю», – то що вона чи він має на увазі?
• Чому жінки, т.зв. домогосподарки, які доглядають чоловіка, стареньких батьків, дітей, чи жінки, які в декретній відпустці, кажуть: «Я не працюю»? Що вони мають на увазі?

Використовуючи матеріали інформаційної частини, проведіть невелику лекцію на тему «Потрійна роль жінок».

Обговорення:

• Які ваші враження від почутого?
• Чим ця інформація для вас буде важливою чи корисною?
• Які висновки ви могли б зробити?

Проведіть мозковий штурм:
Спробуймо оцінити переваги продуктивної праці, тобто, що людина отримує від неї.

Допоможіть групі вийти на переваги продуктивної праці над репродуктивною: гроші, вихідні дні, відпустки, лікарняні, пенсію, можливість професійного зросту, незалежність, повагу в суспільстві; реалізацію своїх талантів та отриманої освіти, самоповагу, самореалізацію тощо.

Підсумок:
Жінки й чоловіки в нашій країні можуть бути залучені в усі три сфери діяльності. Однак жінки виконують майже всю репродуктивну й більшу частину продуктивної роботи, а також все ширше залучаються до громадської та політичної діяльності. Все це непомірно збільшує робоче навантаження українських жінок: додатковий час, відданий участі в громадському житті чи кар’єрному зросту, означає, що в жінки залишиться менше часу для себе та своєї родини. Недооцінка потрійної ролі жінок веде до надексплуатації жіночої праці, зменшує жінкам можливості для освіти та самоосвіти, їх особистісного зросту. Крім того, жіноча праця, спрямована на відтворення населення, вважається непрестижною, непомітною, неоплачуваною. Між тим роль її величезна. Дякуючи їй, чоловік має можливість весь свій час і свої сили віддати продуктивній праці, зекономити значні кошти на оплату соціальних послуг (прання, готування їжі, виховання дітей тощо),а від цього виграє все суспільство.

 

Вправа «Я думаю, що…»

Мета: усвідомлення групою того, що рівні права ще не дають рівних можливостей.

Запропонуйте групі переглянути інформацію на фліп-чарті і визначити, які цифри є реальними (правильні цифри виокремлено жирним шрифтом).

 

«Я ДУМАЮ, ЩО...»

 

Жінки займають __________% управлінських і адміністративних посад в усьому світі.

 10-20 чи 30-40

 

Навіть тоді, коли жінки виконують ту саму роботу, що й чоловіки, вони, переважно, отримують на _______________% менше, ніж чоловіки. 

10-15 чи 30-40 

Жінки складають половину населення планети. Вони виробляють 2/3 усіх робочих годин у світі, але реєструється тільки 1/3 частина робочих годин. При цьому жінки заробляють тільки 1/10 частина світових доходів і є власницями ______________% світової власності. 

1 чи 25 чи 60

 

Щорічно невраховані внески жінок у ВНП усіх країн складають біля 4-х _______доларів. 

Млн. чи млрд. чи трлн.

 

Обговорення:

• Які ваші враження від статистики?
• Чим можна пояснити таке економічне становище жінок?

Підсумок:
Отже, є різниця між «відсутністю дискримінації» і «рівними можливостями» для жінок у сфері праці та професійної зайнятості. Хоча у цивілізованих країнах жінки не мають юридичної дискримінації, проте фактично їхні можливості бути рівними в економічній, політичній та соціальній сферах є досить незначними. Що й показала наведена статистика.

 

Вправа «Моя карта місцевості»

Мета: усвідомлення групою необхідності «жіночого» погляду на всіх рівнях прийняття рішень.

Допоможіть групі сформувати дві команди. Кожна команда отримує своє завдання: намалювати карту місцевості жінок чи чоловіків. Ця карта відображає місце, де проживає людина, там, де вона буває поза робочим часом. Одна група малює на своїй карті те, що, на думку учасників, є важливим для жінок, друга – для чоловіків. Причому об’єкти, які важливі і які частіше відвідуються, малюють великими, які менше – дрібними. Ті об’єкти, які зовсім не відвідують, необхідно просто записати в куточку «карти».

Обговорення:

• Чому існує різниця між «чоловічими» та «жіночими» картами?

Підсумок
Порівняння карт дозволяє нам наочно побачити відмінність пріоритетів чоловіків і жінок. На картах чоловіків відображено: дороги, спортивні майданчики та стадіони, місця азартних ігор, бари, кіоски, де продають сигарети чи пиво, автомагазини, магазини будматеріалів, місця вигулу собак тощо. На картах жінок: дитсадочки, дитячі майданчики, школи, дитячі поліклініки, лікарні, базари, магазини, побутові послуги тощо.
Потреби чоловіків та жінок відрізняються у зв’язку з різними соціальними ролями та обов’язками. Жінки частіше відповідають за задоволення і своїх основних потреб, і потреб своєї сім’ї, при цьому ці їхні потреби можуть значно обмежуватися. Через брак доступу та контролю над власністю, над ресурсами, а також за відсутності повноважень приймати рішення жінки не мають змоги змінити існуючий стан речей. Саме це й називається ґендерною дискримінацією.
Чоловіки зазвичай ігнорують як «непріоритетне» те, що так важливо для жінок. Тому, плануючи новий мікрорайон, зокрема його інфраструктуру, можуть не передбачити дитячу поліклініку, не залишити місця для дитячого майданчика, продуктового базару тощо. Тому необхідно домогтися широкого представництва жінок на всіх рівнях влади. Тільки таким чином можна досягнути представлення інтересів жіночої половини населення, врахування саме їхніх пріоритетів, які хоч і відрізняються від чоловічих, проте є не менш важливими.

 

Гра «Подолай свій страх»

Мета: порухатися, зняти напругу попередньої вправи.

Зверніться до групи:
Пропоную пограти в цікаву гру. Зараз ми будемо бігати крізь стрій. Для цього станьте попарно й візьміться за руки (див малюнок). Перед людиною, яка біжить, руки потрібно швидко «розімкнути». Звичайно, бігти буде трохи лячно, бо, хоч і знаєш, що руки пари вчасно опустять, але певний острах залишається. Тому ця вправа – ще й на довіру.

Гра
Усі присутні нещільно стають у рядок парами, тримаючи одне одного за руки. Хтось із групи стає неподалік перед першою парою і, за вашою командою, починає бігти крізь стрій. Пари повинні швидко «розімкнути» та опустити руки вниз, щоб можна було без перешкод пробігти між ними. Але руки потрібно опускати по черзі, лише тоді, коли особа, що біжить, наблизиться. Необхідно попередити групу щодо важливості дотримання всіх правил. Запрошуються бігти тільки ті, що згоджуються на це добровільно.

Обговорення:

• У кого які враження?
• Чого вас навчила ця вправа?
• Як ми можемо цю вправу зіставити з тим, що вже сьогодні ми розглядали?

Підсумок:
Звісно, дівчатам та жінкам складніше професійно відбутися в сучасному світі. Проте вони мають перебороти свій страх і наполегливо добиватися ґендерних змін. Всі ми маємо також долучитися до цього, від нас теж багато що залежить: знімемо ми перешкоду перед ними чи, навпаки, будемо чинити перепони.

 

Вправа «Парламент»

Мета: допомогти групі усвідомити реальні кроки, спрямовані на подолання ґендерної нерівності в усіх сферах:

Допоможіть групі сформувати декілька команд.

Зверніться до групи:
Уявіть, що ви – парламент і можете приймати рішення, які негайно виконуватимуться. Зараз кожна команда отримає перелік рішень, які ви можете прийняти, щоб сприяти досягненню ґендерної рівності в нашій країні. Ви також отримаєте великий аркуш паперу. Розділіть його на три частини. В першу частину ви маєте вклеїти ті положення, які вважаєте найголовнішими, в другу – менш важливими, в третю – такі, що можуть зачекати. Обговоріть кожну позицію всією групою, заохочуючи присутніх до прийняття відповідного колективного рішення. Потім одна особа від групи презентує спільну роботу. Бажаю успіхів!

Обговорення і зворотній зв'язок:

• Щодо яких положень у вашій команді була найбільша дискусія?
• Чи всі у вашій команді погодилися зі спільним вибором?
• Що ви можете сказати, дивлячись на нашу колективну працю?
• Чого вас навчила ця вправа?

 

ДОДАТОК

1. Прийняття та впровадження в національну політику засад ґендерної рівності.
2. Ширша участь жінок у політиці та підвищена увага до потреб, пріоритетів та інтересів жінок при формуванні політики.
3. Проведення ґендерної експертизи чинного законодавства з метою виявлення дискримінації та обмеження за ознакою статі й усунення виявлених недоліків.
4. При Верховній Раді України має бути Уповноважений Верховної Ради для захисту прав обох статей.
5. У списках кандидатів, висунутих на виборні посади від політичних партій, має дотримуватися принцип рівних можливостей жінок і чоловіків на представництво в керівних органах – 50/50.
6. При висуненні кандидатів від виборчих об’єднань (виборчих блоків) у списках кандидатів має бути рівна кількість чоловіків і жінок від загального числа кандидатів. У разі невиконання цієї вимоги виборча комісія відмовляє у реєстрації списків.
7. При формуванні складу Центральної виборчої комісії, окружних, територіальних й дільничних виборчих комісій, комісій референдуму необхідно дотримуватися рівного представництва обох статей.
8. Місцеві органи виконавчої влади мають забезпечувати врахування проблематики рівності статей у контексті основної своєї діяльності, а також провадити профілактичні заходи, спрямовані проти ґендерної дискримінації та будь-яких форм статевого обмеження.
9. При здійсненні кадрової політики державні органи повинні враховувати принцип рівності чоловіків і жінок.
10. У системі органів державної служби, в окремих їх установах не допускається перевага осіб будь-якої статі.
11. Забороняються прямі або непрямі обмеження або переваги стосовно статі при влаштуванні на роботу.
12. Об’яви про найм на роботу не повинні надавати перевагу одній із статей або розраховувати на одну із статей.
13. Роботодавець має вживати заходи, спрямовані на досягнення рівного співвідношення чоловіків і жінок у різних сферах трудової діяльності, а також серед різних категорій працівників.
14. Дії роботодавця вважаються дискримінаційними і можуть бути оскаржені, коли він/вона при прийомі на роботу або при призначенні на посаду віддає перевагу особі лише певної статі при наявності всіх інших однакових характеристик.
15. Збільшення кількості жінок, які обіймають «нетрадиційні» посади.
16. Розширення обопільного поділу обов’язків по господарству між чоловіками та жінками.
17. Збільшення можливостей чоловіків у догляді за дитиною.
18. Ліквідація ґендерних стереотипів у шкільній програмі.
19. Прийняття спеціальних програм, спрямованих на збільшення обізнаності жінок і дівчат з їхніми економічними, соціальними, громадянськими, політичними та культурними правами.
20. Ширше визнання насильства щодо жінок як соціальної проблеми та більші зусилля з боку уряду, суспільства та окремих людей в його ліквідації.
21. Розширене розуміння ґендерних відмінностей щодо причин та наслідків такого захворювання як ВІЛ/СНІД.

 

Вправа «Будуємо наш будинок»

Мета: допомогти групі усвідомити реальні кроки, спрямовані на подолання ґендерних проблем суспільства.

Необхідне обладнання: малюнок будинку на великому аркуші паперу: внизу – фундамент будинку з великих каменів, над ним – стіна з цеглинок та вікном посередині, зверху дах зі вставкою посередині для девізу. З одного боку будинку зображено сонце з промінчиками, з іншого – хмара з блискавкою.

 Ця вправа може бути самостійною, тоді вона виступатиме як закріплююча у контексті попередньої. А можна, за браком часу, провести цю вправу замість вправи «Парламент». 

Зверніться до групи:

Давайте разом побудуємо будинок – наше спільне житло, де немає ґендерного насильства і дискримінації, де існує справжня ґендерна рівність.

• Які цінності, які ідеї ми покладемо як основу нашого житла? (відповіді записуються на камінні підвалин будинку)
• Яким чином будемо досягати ґендерних перетворень у нашій країні, в нашому суспільстві, серед нашого оточення? (записи – на цеглинках стіни)
• Яким чином будемо поширювати свою діяльність, щоб залучати до неї якнайбільше людей? Як краще поширювати інформацію про ґендерні перетворення? (записи – на віконці)
• Яка наша мета, чого ми хочемо досягти своєю працею? (записи – по периметру даху)
• Наш девіз (записи – у вставці посередині даху)
• Хто і що нам заважає? (записи – на хмаринці)
• Хто і що нас підтримує? (записи – на промінчиках сонця)

Підсумок:
Подякуйте присутнім за побудову такого гарного будиночка і запитайте, чи хотілося б їм у ньому жити.

 

Вправа «Наша скарбничка»

Мета: підведення підсумків, зворотній зв'язок. 

Запропонуйте присутнім стати в коло. Зверніться до групи:

Уявімо, що посередині нашого кола стоїть скарбничка. Давайте по черзі зараз скажемо, що саме кожна людина, яка стоїть у колі, взяла чи взяв для себе корисного від сьогоднішнього заняття, а що, навпаки, корисного від себе поклала до цієї скарбнички нашого спільного досвіду.

Подякуйте всім присутнім за спільну роботу і побажайте успіхів на шляху досягнення ґендерної рівності.

 

 

Ґендер і насильство

 

Якщо десь існує несправедливість, це означає, що існує загроза для всіх.
Так влаштовано цей світ, що всі ми складаємо неподільне ціле й доля у нас одна.
Якщо щось стосується когось із нас безпосередньо, то це опосередковано відіб'ється й на інших.
Мартін Лютер Кінг

Якщо не виправити зло, воно подвоїться.
Літературні пам'ятки древнього Єгипту

 

Інформаційна частина

У нашій державі, де проголошено рівність усіх громадян і громадянок, попри всі офіційні запевнення стосовно рівності статей, жінки перебувають у безумовно нерівному становищі. Страшним наслідком ґендерної дискримінації стало ґендерне насильство над жінками. Поширені в суспільстві відсталі традиції, погляди та шкідливі звичаї, які трактують жінку як особу, нижчу за чоловіка, є вирішальним фактором у формуванні насильницького ставлення щодо жінок.

Ґендерна природа насильства над жінками

Право сильного є основою будь-якого насильства, але воно не цілком пояснює, чому жінки та дівчата стають потерпілими від насильства переважно з боку чоловіків. Пояснення цього поширеного явища слід шукати у такому понятті як «ґендерне насильство», тобто насильство над жінкою тільки тому, що вона має жіночу стать. Бо ґендерне насильство – основа, фундамент насильства над жінками в будь-яких сферах.
Витоки ґендерного насильства закладені у звичаях суспільства, у системі норм і правил, які передбачають для чоловіків і жінок визначену поведінку, чоловічку чи жіночу ґендерну роль. Значною мірою така поведінка є наслідком традиційного виховання, при якому агресивна поведінка чоловіків розглядається як єдиний спосіб вирішення існуючих проблем. Хлопчиків вчать бути напористими і для досягнення своєї мети виявляти агресію проти інших людей, в той час як дівчаток вчать терпіти і пристосовуватися, обмежуючи власні бажання та інтереси.
Саме через ґендерні стереотипи держава й суспільство не надають необхідної допомоги і підтримки потерпілим, не забезпечують жінкам достатній захист. Саме ґендерні стереотипи у формуванні масової свідомості впливають на те, що насильство щодо жінок майже не порушується в засобах масової інформації як проблема. Через них у ЗМІ існує тенденція показувати жінку як об'єкт використання, як сексуальний об'єкт. Ґендерний світогляд відповідає за «поблажливе» ставлення суспільства до агресивної поведінки чоловіків, через що чоловіки не вважають насильство над дружинами чи подругами неприпустимим, сприймаючи його як щось цілком нормальне. Зрештою, через стереотипи ґендерного виховання обидві статі стають нездатними до успішного спілкування (а отже – й партнерського співіснування).
Для того, щоб дійсно змінити ситуацію з ґендерним насильством в Україні, необхідно усвідомити ґендерну природу цього насильства, яка має свої корені в патріархальних стереотипах, що століттями закладалися в свідомості людей. Якщо ж не намагатися викоренити ґендерну дискримінацію жінок, то нічого не можна буде зрушити в існуючій загрозливій ситуації з ґендерним насильством, а отже не зможемо її поліпшити й виправити.

Деякі основні факти щодо насильства над жінками

Дослідження, проведені практично по всьому світі, дозволили встановити деякі базові факти:

• Насильство над жінками є загальним явищем в усіх соціальних класах, етнічних та соціальних групах, в усіх європейських країнах та в усьому світі.
• Протягом свого життя більшість жінок зіштовхується із фактами насильства з боку чоловіків (у підрахунках до уваги беруться й такі його форми як сексуальне домагання), сучасні середні результати, отримані європейськими дослідниками у підрахунку усієї сукупності форм насильства, становлять від 40% до 63%.
• Найчастіше до насильства над особами протилежної статі вдаються ті чоловіки, з якими жінки й діти повинні мати стосунки найбільшої довіри — члени їхніх родин, чоловіки або постійні друзі, а також інші дорослі, яких вони знають, — зазвичай це друзі сім'ї та співробітники.
• Жертви сприймають насильство як дуже серйозну, навіть трагічну подію, та через острах щодо розголосу та помсти з боку кривдника не завжди повідомляють про це міліцію.
• Жінки й діти часто вважають себе винними в нападах на них.
• Як правило, злочинці або заперечують свою провину, або шукають аргументів на своє виправдання.
• Якщо розглянути приклади вбивств жінок і дітей, то з'ясовується, що, скоріше за все, ці злочини були здійснені чоловіками, яких вони знали, а не незнайомими людьми. У тих випадках, коли людина гине внаслідок жорстокого поводження в родині, то, скоріше за все, до міліції вже надходили повідомлення про те, що в цій родині діється. Нездатність правоохоронних органів серйозно поставитися до фактів побутового насильства над жінками й дітьми або визнати, що вони потребують захисту, підвищує небезпеку для жінок та дітей зазнати нових нападів з боку знайомих їм чоловіків.

Проституція як один із тяжких видів ґендерного насильства

Проституція, як і домашнє насильство та торгівля жінками, визначається як один із тяжких видів ґендерного насильства над жінками. Наразі в Україні час від часу точаться розмови про легалізацію проституції. Деякі українські ЗМІ активно розгорнули кампанію, спрямовану на формування у населення позитивного погляду на цю проблему.
Проте варто згадати, що Україна підписала Конвенцію ООН 1949 року «Про боротьбу з торгівлею людьми та з експлуатацією проституції третіми особами». Легалізуючи проституцію, держава порушуватиме першу статтю цієї Конвенції, в якій говориться, що держава зобов’язується піддавати покаранню кожного, хто для вдоволення похоті іншої особи зводить, умовляє або спокушає з метою проституції іншу особу, навіть за згодою цієї особи. А легалізуючи організацію та утримання будинків розпусти, наша держава свідомо порушуватиме другу статтю Конвенції, відповідно до якої сторони зобов’язуються карати кожного, хто утримує будинок розпусти або бере участь у його фінансуванні.
Дуже важливо звернути увагу на це принципове положення Конвенції – про покарання експлуатації проституції третіми особами, незалежно від того, як відбувається експлуатація – за згодою чи без згоди експлуатованої особи. В основі цього положення лежить глибоко гуманістична думка про те, що проституція є протиприродним станом людини, і по своїй суті завжди є вимушеною. Добре було б, якби ті, хто виступає за легалізацію проституції, прочитали цей ратифікований нашою державою міжнародний закон, у преамбулі якого зазначено: «Проституція і супроводжуюче її зло, яким є торгівля людьми, що має на меті проституцію, несумісні з достоїнством та цінністю людської особистості й загрожують благополуччю людини, сім’ї та суспільства».
Україна ратифікувала й інший міжнародний правовий документ – Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, шоста стаття якої проголошує: «Держави-учасниці вживають усіх відповідних заходів, включаючи законодавчі, щодо припинення всіх видів торгівлі жінками та використання жінок у проституції».
Необхідно також розглянути пропозиції захисників легалізації проституції з точки зору захисту прав людини. Скажімо, захисники легалізації проституції пропонують реєструвати проституток державними установами з наданням медичних довідок про стан здоров’я, але від клієнтів секс-бізнесу цього чомусь не вимагається! Якщо держава дійсно дбає про здоров’я населення своєї країни, то виходить, що проститутка автоматично втрачає статус громадянки і на її здоров’я можна не зважати? Турботи держави потребує тільки клієнт? Тобто винною визнається тільки жінка, яку проблемна сім’я, злидні, зґвалтування, інцест, наркотики, відсутність підтримки від оточення, відсутність спеціальних державних програм та інші причини ґендерного характеру змусили стати проституткою (тут перераховано визначені світовими фахівцями найбільш характерні причини того, що штовхає дівчат на шлях проституції). Чому тільки на неї покладено всю провину за проституцію, не зважаючи на те, що проституція включає три складові: клієнт, продавець/посередник секс-послуг і проститутка. Всі ці три конкретні особи є задіяними у проституції, але суспільство (і держава, якщо вона прийме подібне законодавство) чомусь звинувачує тільки жінку, натомість захищаючи права і здоров’я клієнта. Тобто чоловіки-користувачі чомусь виключаються із поля зору правоохоронців, хоча це люди, які активно задіяні в секс-бізнесі, стимулюють його і задля задоволення потреб яких власне й набуло поширення це соціальне зло. З ґендерної точки зору, тільки тому, що суспільство сприймає жінку як товар, тільки тому, що існують клієнти, які активно шукають послуг проституток і готові заплатити за це гроші, й існує таке ганебне явище як проституція!
Варто врахувати й те, що чоловіки завжди вільні у своєму виборі – користуватися чи ні послугами проституток, а для значної частини жінок, задіяних у проституції, сутенери, господарі, потреба в наркотиках й безвихідь такого вибору не залишають. Вже не кажучи про примусову проституцію, про яку найчастіше йдеться в контексті торгівлі жінками.
Варто наголосити, що саме з легалізацією проституції, яка змінює мораль суспільства, яка узаконює його деградацію, потрібно пов’язати торгівлю людьми. Фахівці чітко простежують такий зв’язок у Європі ХІХ ст., коли європейські держави, легалізувавши проституцію, викликали не тільки стрімке поширення статевих хвороб, а й розповсюдження торгівлі жінками та дітьми. Виходячи з цього, у світі було скасовано ліцензування борделів державою. Проведення легалізації проституції в декількох штатах Австралії також підтвердило істину: така легалізація призводить до значного збільшення торгівлі жінками. Відповідно збільшилися також торгівля дітьми та сексуальне насильство над дітьми, оскільки значна кількість клієнтів будинків розпусти надають перевагу дуже молодим проституткам.
Саме тому в більшості розвинутих країн кримінальний кодекс спрямовано на викоренення проституції. Так, у Швеції проституція та пошук клієнта не забороняються законом, але в державі піднімається питання про заборону продажу порнографічної продукції в громадських місцях, а не стосовно того, щоб брати податки з використання чийогось сплюндрованого життя (саме таку назву слід дати проституції, а не «найдревніша професія»!). Навпаки, велику хвилю громадських дискусій у Швеції викликала пропозиція притягати клієнта до кримінальної відповідальності, так само як і проститутку. Більшість шведського населення висловилася за те, що в першу чергу слід оголосити поза законом саме клієнтів секс-бізнесу. І наприкінці 1998 року такі вимоги були законодавчо затверджені. Може, саме тому в Швеції немає проблеми з торгівлею жінками, на відміну від Нідерландів, де є значна кількість проституток, причому більшість з них є жертвами торгівлі жінками, які фактично живуть в умовах рабства.Що дасть легалізація проституції сучасній Україні, нашому суспільству з усіма економічними та моральними проблемами? Адже це явище, як правило, передбачає використання жінок чоловіками. Таким чином розповсюджується сприйняття того, що людську істоту, як річ, можна використовувати, купувати та продавати. Тому українській державі слід рішуче зробити глобальні серйозні кроки, щоб зупинити це страшне соціальне зло – як один із найнебезпечніших видів ґендерного насильства над жінками.

Торгівля жінками

Торгівля жінками є ще одним із найбільш ганебних і трагічних проявів ґендерного насильства щодо жінок. Статистика свідчить, що існуюча трудова міграція, зокрема відтік молодих жінок і дівчат з України, має згубний вплив на демографічну ситуацію в країні. Збільшення її рівня означатиме, що населення України скорочуватиметься дедалі загрозливішими темпами, особливо зважаючи на тенденцію до збільшення кількості людей, які, мігруючи з України, назавжди залишаються в країнах, куди вони виїхали на заробітки, і більша частина з них – саме жінки. Залишаючись самою по собі гострою та болючою проблемою, торгівля жінками тягне за собою породження ще цілої низки негативних явищ, таких як розпад сімей, дитяча бездоглядність та жебрацтво, зростання кількості захворювань, що передаються статевим шляхом, алкогольна та наркотична залежність, небажання або неможливість народжувати дітей тощо. Враховуючи масштаби її поширення, проблема торгівлі жінками є надзвичайно болючою й актуальною для України і становить загрозу для національної безпеки нашої держави. Продаж жінок закладає матеріальний фундамент поширенню організованої злочинності у нашій державі, спричиняючи погіршення й криміногенної ситуації. Значна частина жінок, які повертаються, конче потребують всебічної підтримки та допомоги у відновленні свого фізичного й психічного здоров’я. Необхідні для цих жінок реабілітаційні програми, безкоштовні медичні, соціальні та психологічні послуги, створення Кризових центрів і т ін. – все це вимагає значного цільового державного фінансування. Варто враховувати й міжнародні наслідки міграції жінок з України. Боротьба з торгівлею людьми є одним із ключових питань порядку денного у відносинах із міжнародною спільнотою. Масовий вивіз жінок з України наносить велику шкоду авторитету нашої держави на міжнародному рівні, адже нашу державу світовим співтовариством вже визнано постачальницею жінок і дівчат в інші країни з метою сексуальної та трудової експлуатації.
Торгівля жінками, як це не дивно, бере витоки з такої ґендерної проблеми як домашнє насильство. Адже однією з причин масової жіночої міграції з України стало насильство в українських родинах. Це підтвердили дослідження, проведені в Україні організацією «Правозахисники Мінесоти», яка займається захистом прав людини на міжнародному рівні і має Спеціальний консультативний статус при Організації Об'єднаний Націй. Дослідження виявили, що багато хто з опитаних жінок відзначив насильство в сім’ях як одну з причин, через яку так багато молодих українських жінок готові поїхати з країни в пошуках роботи. Звичайно, не тільки домашнє насильство спонукає жінок до виїзду за кордон. Найголовнішими є економічні негаразди в нашій країні. Проте за всіма цими причинами слід бачити головне: те, що жінки їдуть шукати щастя за кордоном і стають жертвами торгівців людьми, є наслідком нерівності жінок в українському суспільстві. Тільки визнання цього факту та усунення причин, що сприяють високому рівню жіночого безробіття й дискримінації жінок на національному ринку праці, захист жінок від насильства в родинах тощо, зможе зняти проблему торгівлі жінками.

Підсумки

Право на свободу від насильства – одне з основних прав людини. Хоча насильство супроводжує всю історію людства, але зараз, на початку третього тисячоліття, цивілізація має усвідомити безперспективність насильницького шляху і змінитися. В серці кожної люди є резерви добра і справедливості, які розкриваються при свідомому прагненні до ненасильства. Ненасильницьку практику міжособистісного спілкування не створять мітингові заклики до ненасильства. Для формування ненасильницької етики та ненасильницьких норм поведінки необхідно переорієнтувати всю виховну систему в напрямку формування ненасильницької особистості, а також звернути особливу увагу на ЗМІ, де насильство стало популярною темою. Засоби масової інформації також показують дуже ретельно, якими мають бути жінка і чоловік. У газетах і журналах пропагується, що жінка має бути сексуальна, повинна завжди подобатися чоловікові. Фільми й різноманітні ток- і реал-шоу на телебаченні вчать чоловіків, що розв’язувати конфлікти слід виключно за допомогою сили. 90% телевізійних передач і телефільмів містять сцени насильства. Таким чином формується чоловічий стереотип: «Я – сильніший, тому жінка повинна підкорятися мені». Отже ЗМІ не тільки продукують «гарячі факти» насильства, вони його мало не санкціонують. Стереотипи насильницької чоловічої поведінки хлопчики засвоюють із художньої літератури, підручників, кінофільмів тощо.
Тому поняття ґендерної рівності має стати наріжним каменем державної політики в усіх сферах життя, щоб в українській спільноті врешті запанували розуміння та підтримка рівності жінок і чоловіків. Тільки таким чином можна усунути ґендерне насильство – як із суспільного, так і особистого життя.

Практична частина

Мета заняття: допомогти групі усвідомити ґендерне насильство як нагальну проблему порушення прав людини.

Вступне слово
Для України викривлена ґендерна ідеологія та традиційно-патріархальна культура з її закоснілими стереотипами є основними чинниками таких страшних реалій сьогодення як насильство над жінками в сім’ях і торгівля жінками. Саме ґендерні стереотипи підтримують насильство над жінкою, нівелюють її до рівня товару, який купується і продається, санкціонують насильство в родинах і потурають йому.
Ґендерне насильство постійно і в значній мірі виснажує економіку України, підриває добробут її громадян і громадянок, а отже негативно впливає на демографічну ситуацію. Так, головним фактором зменшення чисельності населення є падіння народжуваності, а остання значною мірою залежить від кількості шлюбів і розлучень. У той же час статистика свідчить, що 95% справ про розлучення викликані брутальною словесною образою та побиттям жінок. Поширені в суспільстві відсталі традиції, погляди та шкідливі звичаї, які трактують жінку як особу, нижчу за чоловіка, є вирішальним фактором у формуванні насильницького ставлення до жінок. Сухі цифри статистики свідчать, що значна кількість жінок піддаються у сім’ї різним формам принижень і знущань: 68% жінок в Україні зазнають знущання в сім’ї, в тому числі 20% – “періодично” або “часто” (в основному це побиття з боку чоловіка); 30% самогубств і 60% вбивств жінок пов'язані з насильством у сім'ї; 35% жінок, що час від часу потрапляють у лікарню “швидкої допомоги”, знаходяться там з причин отримання нових тілесних ушкоджень, пов’язаних із знущанням над ними в сім’ї (зазвичай з боку чоловіка); 25–40% жінок, які потерпають від насильства в сім’ї, було побито під час їхньої вагітності; майже 100% майбутніх матерів, які зазнали насильства, народили дітей хворими (переважно з порушеннями психіки, неврозами, енурезом, церебральним паралічем); у 55% випадках, коли чоловіки б’ють своїх партнерок, вони також ображають своїх дітей, тому діти втікають на вулицю; практично всі бездомні діти – жертви домашнього насильства: психологічного, фізичного та сексуального; 50% усіх бездомних жінок також пішли жити на вулицю, рятуючись від насильства в сім'ї. Найважливішими соціальними наслідками насильства в сім’ї є проблеми виховання, пов'язані з так званим явищем «соціальної естафети», коли діти, які спостерігали за насильством в сім'ї, згодом переносять цей негативний досвід у власне доросле життя.

В Україні проблема насильства над жінками та дітьми поступово стає предметом загальної уваги та обговорення. Хоча традиційна реакція на ґендерне насильство, яка зводиться до спроби мінімізувати його масштаби, відносячи його до розряду «не дуже серйозних», зустрічається повсюдно й досі визначає дещо «поблажливе» ставлення до цієї кричущої проблеми переважної більшості населення. Подібні міркування ґрунтуються на стереотипах, що виростають з хибного уявлення про ґендерні ролі й взаємини між чоловіками та жінками і заважають розпізнавати та адекватно реагувати на прояви злочинної насильницької поведінки, зокрема й на побутовому рівні , в родині.

Після вступного слова обговоріть із групою графік роботи, а потім запропонуйте прийняти правила.

Вправа «Я і ненасильство»

Мета: допомогти познайомитися, підкреслити свою індивідуальність, зняти напругу в групі.

Виконання вправи
Запропонуйте присутнім, що сидять у колі, почергово назвати своє ім’я, а потім слово, яке б характеризувало зміст поняття «ненасильство». Ватман поділіть на дві подовжні частини. Думки про ненасильство записуйте лише на одній стороні листа маркером зеленого або синього кольору.

Подякуйте присутнім. Обговорення тут не проводиться.

Підсумок:
Ми створили своє коло, коло без насильство. Хай ці ваші переконання…(перерахуйте деякі з визначень групи) надихають нас усіх і сьогодні, й надалі. І нехай їх підтримає й приєднається до нашого кола якомога більше людей. Створимо світ без насильства!

Вправа «Яблунька»

Мета: допомогти присутнім зрозуміти та сформулювати свої сподівання від заняття; виявити потреби групи.

Необхідні матеріали: намальоване на ватмані велике дерево «яблунька», стікери, вирізані у вигляді яблучок.

Виконання вправи
Роздайте усім присутнім у колі стікери, вирізані у вигляді яблучок, і запропонуйте записати на них свої сподівання від заняття: що саме присутні хочуть почути із запропонованої теми, чого хочуть навчитися. Потім по колу всі проговорюють написане й наліплюють свої «яблучка» на гілки «яблуньки».

Вправа «Ґендерне насильство: визначення, види»

Мета: дати групі визначення ґендерного насильства, його видів.

Виконання вправи

Надайте групі інформацію:
Ми всі користуємося – свідомо чи несвідомо – насильницькими методами. Засвоєння насильницьких елементів з дитинства і протягом усього життя – від сім’ї, оточення, державних інституцій – формує в нас насильницьку поведінку. Самоідентифікація «пересічної людини» відбувається так, що вона себе бачить у рамках насильства. Як це відбувається? Розглянемо процес «тренування на насильство» детальніше.
Найперше, це – чого і як вчить родина. Зазвичай у нашій країні існує патріархальний тип сім’ї, тобто, керує та приймає рішення сильна авторитарна особа (найчастіше, чоловік). Діти змалечку засвоюють, яким чином батьки, дідусь і бабуся, інші родичі реагують одне на одного. Їх привчають до ґендерної ролі дівчинки чи хлопчика. Дітей не вчать аргументовано дискутувати, розмовляти, шанувати одне одного, а вчать агресивної поведінки або ж повної покори. У них не запитують їхню думку, не враховують їхні побажання. Діти не отримують навичок залагоджувати свої проблеми і досягати своєї мети без конфліктів, мирним шляхом.
Ми живемо у світі влади. Влада дає привілеї: люди, наділені владою, можуть ставити іншим свої вимоги. Нікому з них не спаде й на думку сказати: я відмовляюся від своїх вимог, бо ніхто не уявляє собі – як можна відмовитися від влади? Таким чином «можновладці» реалізують своє уявлення щодо «силової» побудови суспільних відносин. Однак світ неухильно крокує шляхом ґендерних перетворень. І наступним кроком на шляху подолання ґендерних стереотипів має стати сила переконання і утвердження культурних цінностей сучасного демократично-толерантного суспільства, які пояснюють, що таке чоловік і жінка, як вони мають себе поводити, якою має бути сім’я, якими мають бути стосунки між чоловіком і жінкою. Однак перебуваючи у полоні стереотипів, суспільство продовжує дуже точно визначати, яким має бути «справжній чоловік»: він домінує, він лідер. Жінку, відповідно, традиції та оточення вчать, що вона має бути лагідною, слухняною, гарною господинею й матір’ю, котра цілком присвятила себе дому та родині. А її потреби – побіч. І жінка добре входить у цю роль – матері-українки взагалі часто не дбають про свої потреби. Існує також суспільне переконання щодо подружнього життя, яке фактично узаконює права власності чоловіка на дружину та дітей.
Все це спричиняє дискримінацію жінок, коли ситуація, в якій живе жінка, – гірша, ніж у чоловіка. Якщо, до прикладу, проаналізувати мову, то і в ній також закладено стереотипи щодо того, хто має управляти цим світом. Більшість визначень професій, норми успіху – суто чоловічі, тому дуже часто дівчата та жінки щодо себе використовують чоловічі їх означення. Впливаючи на підсвідомість людини, ці узвичаєні мовні «норми» знижують самооцінку жінок, оскільки мимоволі викликають у них переконання у власній меншовартості.
Тож доводиться визнати, що існує інституційне узаконення насильства. Насильство є узаконене громадською думкою, йому дається своєрідне благословення: «Вона заслуговує на це. Хай вона його не нервує», «Він мусив її побити. Вона його не слухала».
Таким чином, дається фактична згода суспільства на застосування сили, насильство вважається майже «унормованим» явищем. Через це не діють закони, бо юридичний світ також поділяє ці стереотипи.
Звернімо увагу – насильство застосовується переважно проти слабших. Оскільки суспільство визначає жінку меншовартісною за чоловіка, то саме проти неї й чиниться з його боку насильство. Цей вид насильства, коли одна стать чинить насильство над іншою, називається ґендерним насильством.

Зверніться до групи:
Виходячи з інформації, яку ви почули, сформулюйте свої асоціації з терміном «ґендерне насильство».

Відповіді групи записуйте чорним маркером у другу колонку ватману, на якому зазначено термін «ненасильство». У підсумку наведіть визначення ООН:

У резолюції Всесвітньої конференції ООН з прав людини, яка відбулася у Відні в 1993 році, ґендерне насильство над жінками трактується так:

«...Термін «насильство над жінками» означає будь-який скоєний на підставі статевої ознаки акт насильства, що заподіяв чи здатен заподіяти шкоду фізичному, статевому чи психологічному здоров'ю жінки (або спричинити її страждання), а також погрози здійснення таких актів, примус чи свавільне позбавлення волі, хоч би де це мало місце – в громадському чи особистому житті».

Зверніться до групи:
Зараз розглянемо види ґендерного насильства (далі у вигляді короткої лекції надайте інформацію з Додатка 1).

Обговорення:
Чому не було виокремлено поняття «сексуальне насильство» як вид ґендерного насильства?

У підсумку надайте групі свій варіант відповіді на це питання:
У рамках визначення ґендерного насильства не виокремлено сексуальне насильство – оскільки його різні прояви входять до фізичного (зґвалтування) та психологічного (сексуальні домагання) насильства. Це підкреслює характер ґендерного насильства над жінками, спрямованого передусім на утвердження влади і контролю над ними. Так, при зґвалтуванні метою нападника є не стільки отримати сексуальне задоволення, як відчути свою владу над жертвою. Відповідно у випадках сексуального домагання, торгівлі жінками чи примусу жінки до проституції йдеться про те, що на жінку дивляться не як на живу істоту, а як на товар, що купується і продається. Саме тому, щоб підкреслити ґендерний характер сексуального насильства над жінками, воно не виокремлюється як різновид, а трактується як ґендерне насильство.

Зверніться до групи:
Розглянемо простір, де відбуваються акти насильства над жінками (далі у вигляді короткої лекції надайте інформацію з Додатка 2).

Обговорення:

• У цьому світі чоловіки переважно сильніші порівняно з жінками, бо така біологічна природа людини. Тому чоловіки мають, як правило, фізичну перевагу. Як ви вважаєте, чи дає ця перевага право чоловікам бути кривдниками?
• Чоловіки мають тільки фізичну перевагу над жінками? Які ще переваги вони мають? Чи мають вони економічні та суспільні переваги? Які саме?
• Які права і свободи жінок порушуються внаслідок переваги чоловіків? Яка від цього шкода і кому?

Підсумок:
Ніщо не виправдовує насильство проти живої істоти, особливо, якщо вона слабша. Так історично сталося, що в сьогоднішньому суспільстві чоловіки мають переваги: економічні, фізичні, фінансові тощо. Та ці переваги часто використовуються не для захисту, а для насильства. Насильство чоловіків над жінками називається ґендерним насильством, бо воно чиниться через ґендерні суспільні стереотипи й через нерівне становище жінок у суспільстві.

 

ДОДАТОК 1

Види ґендерного насильства над жінками

Міжнародні фахівці розрізняють чотири види ґендерного насильства над жінками:

Безпосереднє фізичне насильство (включно з побиттям, зґвалтуванням – вдома і на роботі).

Психологічне насильство (включно з позбавленням волі, сексуальними домаганнями).

Позбавлення ресурсів, необхідних для підтримки фізичного і психологічного добробуту (включно з медичним обслуговуванням, харчуванням, освітою, матеріальними засобами існування).

Трактування жінок як товару (примус до проституції, торгівля жінками).

 

ДОДАТОК 2

Де відбуваються акти насильства над жінками

Простором, у якому відбуваються акти насильства над жінками, є сім'я, громада та держава.

Сім'я є головним місцем ґендерного насильства. Вона готує своїх членів до життя в суспільстві, закладає ґендерні стереотипи, ґендерний розподіл праці. У родині відбувається насильство фізичне, сексуальне (зґвалтування, інцест) і, найчастіше, психологічне. Від психологічного та емоційного насильства потерпає величезна кількість жінок. Часто воно буває непомітним для навколишніх, та може мати страшніші й потворніші форми, ніж навіть насильство фізичне. Це може бути обмеження волі, різноманітні погрози, постійні образи, приниження та зневага. Ще однією формою ґендерного насильства в сім'ї є безпосередній контроль жіночої сексуальності, зокрема це примусові аборти та примусові вагітності.

Громада – група людей, об'єднаних спільною соціальною, культурною, релігійною або етнічною приналежністю, – відіграє вирішальну роль у закріпленні існуючої сімейної структури і позиції жінки в рамках родини та суспільства. Громада забезпечує механізми підтримки контролю чоловіків над сексуальністю, мобільністю та працею жінок. Вона підтримує шкідливі й відсталі «традиції», фізичне насильство над жінками (побиття, фізичне покарання). Громада цілком виправдовує поведінку насильника щодо контролю над жінкою в сім'ї та використання ним різноманітних неприпустимих засобів для підтримки своєї влади.

Іншим осередком насильства над жінками є робоче місце – як на державній, так і приватній службі. Це і сексуальні домагання (переслідування, залякування), і комерціалізоване насильство (торгівля жінками та примусова проституція).

Держава робить легітимним право власності чоловіка на жінку, забезпечує сім’ю й громаду правовими підставами для подальшої підтримки таких стосунків. Держава робить це за допомогою відповідної правової політики, приймаючи дискримінаційні закони щодо жінок або встановлюючи дискримінаційну практику використання існуючих законів.

Держава відповідає за потурання насильству над жінками, оскільки не забезпечує жінок належними засобами захисту від насильства: не приймає потрібних законів і не здійснює належну політику щодо захисту жінок. Вона відповідає також за «поблажливе» ставлення до ґендерного насильства на недержавному рівні (тобто в сім'ї та громаді).

Вправа «Реальні історії»

Мета: навчитися розпізнавати прояви ґендерного насильства; формувати навички поведінки, спрямованої на уникнення ґендерного насильства.

Необхідні матеріали: картки з описом життєвих ситуацій (див. Додаток).

Виконання вправи
Запропонуйте групі стати в коло і називайте присутніх по колу: «жінки», «чоловіки», «дівчата» та «хлопці». Попередьте, що тепер всі мають пройтися по кімнаті, вітаючись з іншими «своїм способом». Тобто, ті, яких ви визначили «чоловіками», будуть тиснути руку, «дівчатами» – кивати і казати «привіт!», «хлопцями» – вдаряти долоню об долоню одне одному, «жінками» – вітатися символічними поцілунками «в повітря» біля щік.

Зверніться до групи:
Ми приязно поспілкувалися між собою. Проте не завжди спілкування між людьми різних статей проходить так мирно. Адже сьогоднішнє наше заняття присвячене темі ґендерного насильства.
А зараз утворимо чотири команди за визначеннями на початку вправи. Кожна команда отримає свою історію (див. Додаток). Завданням буде прочитати й обговорити в своїй команді правдиві історії постраждалих від ґендерного насильства. Після обговорення всі повертаються до загального кола і йде презентація: одна особа від команди має представити коротко свої історії потерпілих людей.
І ще. Оскільки історії трагічні, то прошу вибачення, якщо вправа, можливо, викличе у когось тяжкі враження. Пропоную задіяти всі можливі ресурси та психологічний самозахист.

Після презентації надайте групі інформацію:

Це реальні історії про різні форми ґендерного насильства, проте всі вони мають спільні риси:

• глибоке переконання щодо права чоловіків вдаватися до насильства, нав'язувати свою волю, мати права на сексуальний контакт з жінками й дівчатами без їхнь

 

Ґендерний характер домашнього насильства

 

 Де згода в сімействі, де мир і тишина,
Щасливі там люди, блаженна сторона.
Іван Котляревський «Наталка Полтавка»

 Силою не дають, силою віднімають.
Українська народна мудрість

 

Інформаційна частина 

Проблему домашнього насильства варто розглядати і як дуже стару, і як нову. Стару, бо вона існує стільки, скільки існує й людська сім’я. А нову – бо на сьогодні суспільство починає бачити це явище, як соціальне зло, як порушення ґендерних прав людини.
Домашнє насильство неможливо пояснити тільки економічними негараздами, бідністю чи алкоголізмом, тому що ці чинники лише посилюють агресивну поведінку домашніх насильників, але не є його причинами. Насправді домашнє насильство як соціальне явище існує давно і є широко розповсюдженим в Україні. Воно відбувається серед людей різних національностей, різного фінансового й соціального статусу, в сім’ях віруючих і невіруючих, серед людей похилого віку й серед молоді.

Визначення домашнього насильства

Домашнє насильство можна визначити як явище, яке витікає з дії, поведінки однієї людини стосовно іншої. При цьому важливі такі аспекти:
По-перше – насильство виникає з дій людини, які не є випадковими. Насильство завжди здійснюється за попереднього наміру.
По-друге – суть насильства полягає в порушенні насамперед особистих прав і свобод конкретної людини.
По-третє – насильство є таким порушенням прав і свобод людини, яке унеможливлює її самозахист.
По-четверте – насильство обов’язково призводить до певної шкоди. Причому шкоду цю довести буває досить складно.

Таким чином домашнє насильство – це діяльність одного з членів сім’ї, спрямована проти іншого члена/інших членів сім’ї, використання існуючої чи створеної завдяки обставинам переваги сили чи влади, яка позбавляє жертв особистих прав і свобод та стає загрозою для їхнього життя і здоров’я (фізичного та психічного), завдаючи страждань і ушкоджень.

Витоки домашнього насильства

Стати жертвою домашнього насильства можуть жінки як з бідної, так і з багатої сім’ї, з вищою освітою чи без, різної зовнішності та вдачі. Єдине, що їх поєднує, це те, що вони періодично зазнають насильство від своїх чоловіків або партнерів. І хоч домашнє насильство не є однаковою мірою властивим кожній сім’ї й кожній культурі, та саме патріархальна субкультура і патріархальний тип родини «традиційно» підтримують насильство над жінками, створюючи перешкоди щодо подолання цього негативного явища.
Тому головною причиною домашнього насильства над жінками є ґендерні стереотипи, нерівність статей, яка насамперед дискримінує жінку. Домашнє насильство є найтяжчим видом саме ґендерного насильства. Витоки насильства в сім’ї закладені у звичаях суспільства, в системі норм і правил, які передбачають для чоловіків і жінок різну визначену поведінку: активну та агресивну для чоловіків і покірну та поступливу для жінок. Значною мірою така поведінка є наслідком традиційного виховання, при якому агресивна поведінка чоловіків розглядається як єдиний та прийнятний спосіб залагодження існуючих проблем. Хлопчиків вчать будь-що наполягати на своєму і для досягнення мети виявляти агресію проти тих, хто стоїть на заваді; тоді час як дівчаток вчать терпіти й пристосовуватися, обмежуючи власні бажання та інтереси. Результатом ґендерного впливу сім'ї та оточення є сьогоднішня сумна картина насильства над жінками в нашій країні, та, власне, й взагалі насильства в світі.
Насильство над жінками в сім’ї має форми фізичного, сексуального, економічного та психологічного приниження. Хоча насильству з боку агресивних чоловіків піддаються переважно саме жінки, й саме вони найбільше від нього страждають, ця проблема не може розглядатися лише як суто жіноча. Людина, що принижує й катує свою дружину, ображає в її особі усіх жінок і суспільство в цілому. Це не «приватна справа» домашнього кривдника, а проблема, що потребує загальної уваги й конкретної державної політики. У разі вчинення наруги шкода наноситься всьому суспільству, тому громадськість і держава зобов'язані припинити узвичаєну практику катування жінок у родинах і вжити радикальні заходи для зміни поведінки чоловіків, які чинять це насильство. Це дуже важливо, бо навіть у випадку розлучення з однією дружиною, чоловік-кривдник продовжує жорстоко поводитися з іншою. Від домашнього насильства страждає й сам насильник через брак любові та підтримки від своїх близьких. Часто дружина чи діти, які захищають матір, переходять межі самооборони.
Крім того, домашнє насильство, як правило, здійснюється і над дітьми. В результаті дитина зазнає тяжких травм, що має згубні наслідки для її подальшого фізичного та психічного здоров'я. Найбільша шкода завдається хлопчикам, бо вони найчастіше беруть приклад із своїх батьків і в майбутньому в своїх родинах поводяться так само жорстоко. Для суспільства це небезпечно ще й тим, що діти, які спостерігали за насильством у сім'ї, переносять цей негативний досвід у власне життя. Така сім'я виховує для суспільства агресора, який вважає, що людину можна принижувати, а на слабшого потрібно піднімати руку. Внаслідок цього зростає підліткова злочинність, від якої вже страждає все суспільство.

Наслідки домашнього насильства

Наслідки домашнього насильства для жінки:

• 30% самогубств і 60% вбивств жінок пов'язані з насильством у сім'ї.
• 35% жінок, що потрапили в лікарню «швидкої допомоги», перебувають там з причин отримання нових тілесних ушкоджень, пов’язаних із знущаннями в сім’ї.
• 25-40% жінок, які потерпають від насильства в сім’ї, було побито під час їхньої вагітності.

Наслідки домашнього насильства для дітей:

• Діти скривджених матерів у 6 раз частіше намагаються накласти на себе руки, 50% їх схильні до зловживань наркотиками та алкоголем.
• Майже 100% матерів, які зазнали насильства, народили дітей хворими (переважно з неврозами, заїканням, енурезом, церебральним паралічем, з порушеннями психіки).
• Більшість дітей вулиці є жертвами домашнього насильства: психологічного, фізичного та сексуального. Саме через це діти втікають на вулицю.
• Іноді діти бувають втягнутими в домашнє насильство, коли намагаються захистити своїх матерів від знущання. Такі підлітки можуть тяжко поранити чи вбити домашнього кривдника. Значна кількість цих дітей потрапляє у виховно-трудові колонії для неповнолітніх.
• У 55% випадках, коли чоловіки б’ють своїх партнерок, вони також ображають своїх дітей. Крім того, побита мати зазнає таких моральних і фізичних страждань, що не може належним чином піклуватися про дітей.
• Жінки-жертви домашнього насильства можуть виявляти відчуженість або й ворожість у ставленні до власних дітей, іноді вважаючи їх винними в агресії чоловіка.

Наслідки домашнього насильства для суспільства:

• Найважливішими соціальними наслідками насильства над жінками в сім'ї є проблеми виховання, пов'язані з так званим явищем «соціальної естафети», коли діти, які спостерігали за насильством в сім'ї, переносять цей негативний досвід у власне життя.
• Ґендерне насильство над жінками в родинах значною мірою виснажує економіку України, а також негативно впливає на населення. Головним фактором зменшення чисельності населення є падіння народжуваності, а народжуваність найбільше залежить від кількості шлюбів та розлучень. Між тим статистика свідчить, що 95% справ про розлучення викликані брутальною словесною образою та побиттям жінок.
• В Україні зросла кількість вбивств, вчинених на ґрунті домашнього насильства.
• 30-40% викликів міліції на день пов'язані з побутовим насильством.
• Половина всіх бездомних жінок і більшість бездомних дітей пішли жити на вулицю, рятуючись від насильства в сім'ї.
• Багато хто з опитаних жінок в Україні вказали на домашнє насильство як причину, чому так багато українських жінок готові поїхати з країни в пошуках роботи.
• Безкарність штовхає насильника, домашнього хулігана на вбивство. Саме серед родичів відбувається близько 40% усіх зареєстрованих вбивств, причому на одне вбивство чоловіка дружиною припадає сім вбивств дружин їхніми чоловіками. Фахівці підкреслюють, що жінки переважно вдаються до вбивства для самооборони або доведені до скрути безпробудним пияцтвом чоловіка, побиттям, знущаннями над дітьми.

Наслідки насильства для домашнього кривдника:

• Жінка або сусіди викликають міліцію, і правопорушника ізолюють та доправляють у відділення міліції. За тяжке побиття чи вбивство дружини такого чоловіка буде засуджено.
• Жінки та діти не люблять домашнього кривдника. Жінки намагаються з ним розлучитися, діти не підтримують такого батька в старості.
• Намагаючись захистити матір від нападу батька-насильника, підлітки можуть його вбити чи покалічити<
• В Україні зросла кількість самосудів – розправ жінок над своїми сімейними тиранами. Так, жінка вбила свого чоловіка, після того як багато років терпіла насильство. Вона сказала, що життя у в'язниці для неї краще, ніж життя з таким чоловіком.

Чому жертви не йдуть від насильника та не звертаються по допомогу?

Питання, чому жертви не йдуть від насильника, є одним із найбільш поширених. Насправді, велика кількість постраждалих все-таки залишають домашніх кривдників (про це свідчить статистика розлучень у нашій країні). Особливо небезпечним суспільним міфом є переконання, що постраждалі жінки залишаються з насильниками, оскільки їм подобається бути жертвами. Проте, навіть коли жінки пережили насильство в дитинстві, вони не шукають насильства і не бажають, щоб їх було побито. Інша справа, що такі жінки покірно сприймають його, вважаючи гіркою долею всіх жінок.
Основною ж причиною того, що жертви залишаються з кривдником, самі постраждалі називають страх перед помстою з його боку та відсутність місця, де б вони й діти відчували себе у безпеці. Такий страх є дійсно обґрунтованим – згідно з дослідженнями, «пресинг» на жертву ще більше загострюється після того, як вона залишає насильника: її погрожують вбити або завдати іншої шкоди, коли вона спробує піти; її вистежують і жорстоко карають.
Інші причини, що перешкоджають жінці вийти з насильницьких стосунків, умовно можна поділити на декілька категорій: складнощі, безпосередньо пов’язані з особливостями натури кривдника; психологічні складнощі; проблеми, що стосуються роботи різних інституцій; економічні труднощі; а також перепони, що спричиняються релігійними, сімейними й соціальними переконаннями та нормами. Та найчастіше жінка не в змозі піти від чоловіка, який знущається над нею, через психологічні травми: вона навіть і не шукає потенційних шляхів виходу зі свого тяжкого становища. Адже в результаті постійного насильства змінюються й особистість самої жінки, й її самооцінка та ставлення до життя: із молодої, квітучої вона стає «типовою жертвою», приреченою і надалі терпіти знущання
Важливою причиною є також неготовність суспільства до відкритого обговорення проблеми домашнього насильства; ґендерні суспільні стереотипи, які підтримують кривдника і зневажають жертву; низька поінформованість населення з цих питань та недостатність правових знань. Виходячи з цього, необхідно чітко усвідомлювати, що жінки, які потерпають від насильства в сім’ї, потребують сторонньої кваліфікованої допомоги.
Право на свободу від насильства – одне з основних прав людини. Насильство над українськими жінками та дітьми в родинах є порушенням основного права людини на безпеку, яке гарантується Загальною декларацією прав людини. Також це є порушенням права на свободу від тортур, від жорстокого, нелюдського або принизливого ставлення, яке гарантується Міжнародним пактом про громадянські і політичні права. Домашнє насильство несумісне з демократичними принципами, закладеними в українській Конституції та інших правових документах нашої країни.

 Практична частина 

Мета заняття: допомогти групі усвідомити, що домашнє насильство є одним із тяжких видів ґендерного насильства над жінками.

Вступне слово
Поняття «сім'я» в нас зазвичай асоціюється з безпекою та захистом, із місцем, де можна знайти спокій та порозуміння. Проте все частіше дізнаємося про існування сімей, в яких люди живуть, образно кажучи, «в зоні військових дій». При цьому переважна більшість потерпілих від насильства в таких сім'ях – саме жінки.
Насильство над жінками в сім’ях має форми фізичного, сексуального, економічного та психологічного приниження. Хоча насильству з боку агресивних чоловіків піддаються саме жінки й саме вони найбільше від нього страждають, ця проблема не може розглядатися лише як жіноча. Людина, що принижує й катує свою дружину, ображає всіх жінок і суспільство в цілому. І це не «приватна справа» домашнього кривдника, а проблема, що потребує загальної уваги, конкретної державної політики для її зменшення. Адже домашнє насильство над жінкою має ґендерний характер, тобто таке насильство над жінкою відбувається тільки тому, що вона народилася в суспільстві, яке вважає можливим насильство над жінками. Тому темою нашого заняття буде «Домашнє насильство як тяжкий вид ґендерного насильства»
Просимо звернути увагу, що поряд із терміном насильство в сім’ї ми використовуємо як рівнозначний термін домашнє насильство.

Після вступного слова обговоріть із групою графік роботи, а потім запропонуйте прийняти правила.

Вправа «Щаслива сім’я – це…»

Мета: введення групи в тему заняття та знайомство (за потребою) між собою усіх присутніх.

Виконання вправи
Запропонуйте присутнім по колу називати своє ім’я, а потім продовжувати речення: «...і я вважаю, що щаслива сім’я – це…».

Подякуйте групі за цікаву роботу.

Вправа «Наші очікування»

Мета: допомогти присутнім усвідомити результати, до яких варто прагнути під час заняття.

Виконання вправи
Сформуйте декілька команд, яким роздайте великі аркуші паперу та маркери. Запропонуйте кожній команді за декілька хвилин записати перелік тих питань, які їх цікавлять, виходячи з теми заняття: тобто, що саме вони хочуть дізнатися з теми домашнього насильства.
Подякуйте групі і побажайте, щоб усі сподівання здійснилися. 

Вправа «Домашнє насильство»

Мета: детально розглянути ґендерні корені насильства в сім’ї над жінками та допомогти групі зрозуміти, чому потерпілими від домашнього насильства стають переважно особи жіночої статі.

Виконання вправи

Задайте групі запитання:

• Як часто насильство в сім’ї зустрічається у нашому суспільстві?
• Як до проблеми домашнього насильства ставиться суспільство?
• Як пов'язане ґендерне насильство з домашнім насильством над жінками?
• Як поняття «ґендер» та «ґендерне насильство» допомагає нам у розумінні проблеми насильства в сім’ї?
• Чи всі види насильства (фізичне, сексуальне, психологічне (емоційне) та економічне) зазвичай присутні в ситуації домашнього насильства?

Надайте групі визначення видів домашнього насильства, які прийняті в Законі України:

• фізичне насильство в сім'ї – зумисне нанесення одним членом сім'ї іншому члену сім'ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного або психічного здоров'я, нанесення шкоди його честі й гідності;
• сексуальне насильство в сім'ї – протиправне посягання одного члена сім'ї на статеву недоторканність іншого члена сім'ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім'ї;
• психологічне насильство в сім'ї – насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється або завдається шкода психічному здоров'ю;
• економічне насильство в сім'ї – умисне позбавлення одним членом сім'ї іншого члена сім'ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я.

Запропонуйте групі навести приклади різних видів насильства, що бувають при домашньому насильстві.

Поясніть присутнім особливості домашнього насильства:

Це не «одноразовий епізод», а процес, що складається з циклів насильства. Коли один раз насильство в сім'ї з'явилося, то воно обов'язково повториться. При цьому це явище завжди відбувається протягом тривалого проміжку часу і має тенденцію до зростання. Найчастіше насильство в сім’ї замовчується обома сторонами й приховується від оточення. Реакція ж суспільства та міліції на випадки насильства в сім’ї часто є неадекватною і навіть ворожою щодо потерпілої сторони, а кримінальні покарання домашніх кривдників бувають м'якшими порівняно з покараннями за аналогічні порушення, вчинені проти сторонніх осіб.

Проведіть дискусію в групі:

• Якщо жінку поб’є на вулиці незнайомий чоловік, то як відреагує її сім’я, міліція?
• А якщо цю жінку б’є її власний чоловік, то як вони зазвичай реагують?
• Чому така різна реакція?
• Чи зберігає жінка в нашій країні свої права й незалежність після того, як виходить заміж/ з'єднує своє життя з чоловіком?
• У чому роль жінки як дружини? Який існує звід правил, котрим вона має керуватись? Що вона може собі дозволити після цього, а що не може?
• Ви згодні з твердженням: «Насильство в родині над жінкою неприпустиме, незважаючи на те, як вона поводиться»?
• Опишіть найгіршу дружину. Чи можна проти неї застосувати насильство? Якщо так, то коли можна починати бити дружину – коли в неї роман на стороні чи якщо вона погана мати?..
• Скажіть, а коли пора бити чоловіка – коли він завів собі коханку чи коли він недостатньо приділяє уваги своїм дітям?..
• Чи вирішить побиття та/або знущання одного члена родини над іншим сімейні проблеми, встановить мир і гармонію в родині?

Підсумок:
Ми живемо в суспільстві, яке вважає, що сильні проти слабких можуть застосовувати силу, що існує «право сильного» на насильство в родині – проти дитини, жінки, старої чи немічної людини. Це «право сильного» є основою будь-якого насильства, але воно не цілком пояснює, чому потерпілими від насильства в сім’ї стають переважно жінки та дівчата. Пояснення потрібно шукати в такому понятті як «ґендерне насильство», тобто насильство над жінкою тільки тому, що вона має жіночу стать. В усьому світі жінки страждають від насильства лише тому, що вони належать до жіночої статі в суспільстві, яке сприймає й узаконює дискримінацію щодо жінок. Тому ґендерне насильство – основа, фундамент насильства над жінками в будь-яких сферах. Якщо ми не будемо намагатися викоренити ґендерну дискримінацію жінок, то ми нічого не зможемо зрушити в існуючій ситуації з насильством в сім’ї, щоб врешті її також поліпшити й виправити.

Вправа «Міфи та факти»

Мета: застерегти присутніх від небезпечних стереотипів щодо насильства в сім’ї та допомогти їм звільнитися від деяких із них.

Необхідні матеріали: картки з написаними міфами.

Виконання вправи
Зверніться до групи:
У нашому суспільстві існують визначені традиційні уявлення щодо місця й ролі жінки та чоловіка. Ми називаємо їх ґендерними стереотипами чи міфами нашої свідомості – тобто тим, у що ми віримо бездоказово, що отримуємо в спадок від наших батьків і нашого оточення ще з дитинства. Ґендерні міфи заважають людям краще розуміти одне одного: жінкам – чоловіків і навпаки, а також підтримують насильство над жінками. Тому, коли ми говоримо про байдуже ставлення суспільства до проблеми насильства в сім’ї чи прагнемо подолати це зло, маємо враховувати ці небезпечні міфи людської свідомості. Якщо змінити сприйняття ґендерних суспільних міфів, мають змінитися й погляди людей на проблему домашнього насильства та шляхи її подолання. 

Допоможіть присутнім сформувати команди. Роздайте кожній команді по картці з декількома міфами, а також статистичні дані щодо насильства над жінками чи висновки фахівців, експертів (див. Додаток). Запропонуйте після обговорення (протягом 5-7 хв.) між собою інформаційних матеріалів вибрати одну особу від кожної команди, яка представить на загал думки щодо наданої інформації. 

Обговорення:

• Які ваші враженнями від почутої інформації?
• Які ще ви знаєте факти, що розкривають реальну ситуацію щодо насильства в сім’ї над жінками в нашій країні?
• Чому розглянуті міфи існують у нашому суспільстві? Чому їм вірять?
• Як можна подолати ці суспільні стереотипи, які фактично сприяють домашньому насильству?
• Що вам дала ця вправа?

Підсумок:
Всі ми чуємо довкола, а може, й самі повторюємо, не замислюючись: «Б'є – значить любить», «Б'є, бо жінка сама винна, вона заслуговує на це». Такі погляди (жінки «заслуговують» на побиття, оскільки не слухали своїх чоловіків чи робили щось «не так») свідчать про те, що суспільство загалом і насильники зокрема вважають жінку власністю чоловіка. І хоч незалежно від поведінки ніхто не заслуговує побиття, але насильники завжди знаходять виправдання своїм діям.
Ми розглянули велику шкоду ґендерних стереотипів, які всім нам заважають правильно зрозуміти проблему домашнього насильства й допомогти потерпілим від нього. Пам'ятаймо про це, стикаючись із такими стереотипами, і, передусім, намагаймося самі ніколи не підпадати під їх вплив. Тобто, починати зміни потрібно із себе, з власної поведінки.

ДОДАТОК

 

Міф 1: ВІД НАСИЛЬСТВА В СІМ’Ї СТРАЖДАЄ НЕЗНАЧНА КІЛЬКІСТЬ ЖІНОК

Факти:

• 68% жінок в Україні зазнають у тій чи іншій формі знущань у сім’ї, в тому числі 20% – «періодично» або «часто» (переважно це побиття жінки чоловіком). Кожна десята дівчина в Україні зазнає принижень. Дослідження Інституту соціологічних досліджень НАН України.
• Кожен третій злочин чиниться на побутовому ґрунті в Чернігівській, Дніпропетровській, Сумській, Чернівецькій, Закарпатській та Миколаївській областях. Довідка МВС України “Про стан побутової злочинності за 2003 рік”.
• Більшість справ про розлучення порушується в результаті домашнього насильства; 95% справ про розлучення викликані брутальною образою словами й побиттям. «Домашнє насильство в Україні». Звіт за результатами дослідження організації «Правозахисники Мінесоти», грудень 2000 р.
• 71% дівчат у віці від 15 до 25 років, опитаних громадською організацією у Львові, заявили, що бодай раз у житті зазнавали насильства. Згідно з даними Інституту соціальних досліджень, майже 60% жінок, які страждають від фізичного насильства в сім'ї, потерпають і від сексуального насильства. Лише 2% з них розпочинають судові процеси.

Міф 2: ПРИПИНИТИ СТОСУНКИ З КРИВДНИКОМ ЛЕГКО

Факти:

• Дослідження свідчать, що найнебезпечніший час для потерпілих жінок – коли вони намагаються припинити стосунки з кривдником. У Мічигані 75% вбивств жінок, здійснених їхніми партнерами, відбуваються тоді, коли стосунки вже припинилися або коли жінка намагалася це зробити. Статистика департаменту поліції штату Мічиган (США).
• Жертви домашнього насильства основною причиною того, що вони не намагаються піти від свого тирана, визначають те, що існує реальний страх перед ескалацією насильства… Дослідження показує, що при розриві жертвою стосунків насильство часто зростає. Національна статистика з кримінальних злочинів показує, що майже у 75% випадків застосування насильства між подружжям партнери були розлучені чи жили окремо. «Жінки України – проти насильства». Харківська громадська організація «Світ жінок».
• «Мене бив чоловік, і я звернулася за допомогою у сільраду. Ми прийшли з чоловіком, вони нас вислухали. Потім я пішла додому, а чоловік залишився. Вони сіли, розпили пляшку, сміючись наді мною». За словами жінки, яка сама виховує дитину, село в Миколаївській області. Проект «Проблеми жінок в Україні». Дослідження Київського міжнародного інституту соціології.

«Домашнє насильство в Україні». Звіт за результатами дослідження організації «Правозахисники Мінесоти», грудень 2000 р.:

• Уряд України не створив системи, яка б забезпечувала безпеку жінкам, яких б’ють чоловіки або партнери.
• У рамках правової системи України жінки не мають ефективних засобів звернення по допомогу у випадках, коли їхні чоловіки чинять насильство.
• Жінки стикаються із серйозними перешкодами на кожному етапі судового процесу. Міліція зазвичай не розслідує скарг на домашнє насильство, не заарештовує правопорушників та не забирає кривдників із помешкань. Фактично, іноді міліція своєю бездіяльністю сприяє насильству.
• Проект «Проблеми жінок в Україні». Дослідження Київського міжнародного інституту соціології:
• Жінки, які йдуть від своїх кривдників, на 75% більше ризикують бути вбитими (або жорстоко побитими) чоловіком, ніж ті, що залишаються. Причини, які перешкоджають жінці припинити стосунки з кривдником:

1. Страх зазнати ще більших знущань над нею й дітьми.
2. Економічна незабезпеченість. Ізоляція.
3. Релігійний, культурний або сімейний тиск.
4. Почуття сорому та намагання уникнути «розголосу».
5. Неефективність попередніх офіційних втручань.
6. Обіцянка кривдника змінитися.
7. Переконаність у тому, що слід терпіти, бо для дітей краще мати обох батьків.

Міф 3: ПРОБЛЕМА НАСИЛЬСТВА В СІМ’Ї НЕ Є АКТУАЛЬНОЮ ДЛЯ СУСПІЛЬСТВА

Факти:

• За даними Міністерства внутрішніх справ за 2008 рік зафіксовано близько 90(!) тисяч фактів домашнього насильства. Якщо ж урахувати, що жертва зазвичай звертається по допомогу лише у крайньому випадку – не частіше як на 8-й раз вчинення наруги над нею, а також те, що цю «статистичну цифру» (90 тисяч) можна помножити на три, то ми можемо пересвідчитися, якою страшною є статистика сьогодення.
• Спираючись на дані, отримані в рамках програми українською дослідною групою, «Правозахисники Мінесоти» рекомендують: 1. Уряд України має визнати, що домашнє насильство постійно та значною мірою виснажує економіку країни та її громадян, а також негативно впливає на населення. «Домашнє насильство в Україні». Звіт за результатами дослідження організації «Правозахисники Мінесоти», грудень 2000 р.
• Через насильство в сім'ї підприємства США щороку втрачають 3-5 більйонів доларів із заробітної платні, пільг, через зниження продуктивності праці. Бюро внутрішніх справ США.
• Кожна десята дівчина в Україні зазнала наруги; третина підлітків, які зазнали насильства в сім'ї, мають намір (або вже робили спроби) покінчити життя самогубством; близько 60% жінок, які страждають від фізичного насильства в сім'ї, зазнають також і сексуального насильства. Л.Максимович, Л.Гук, “Проблема насильства: стратегія запобігання, перспективи подолання”. Роль органів внутрішніх справ у сфері запобігання та протидії насильству в суспільстві. – Львів, 2000 р.
• 50% усіх бездомних жінок та дітей пішли жити на вулицю, рятуючись від насильства в сім'ї. ПРОЕКТ ГАРМОНІЯ. “Суспільна програма запобігання насильству в сім'ї”. Львів, 2000 р.
• Дослідження показують, що багато чоловіків систематично б’ють своїх дружин, і кожного разу роблять це все більш жорстоко. «Домашнє насильство в Україні». Звіт за результатами дослідження організації «Правозахисники Мінесоти», грудень 2000 р.
• Л.Мороз. “Насильство в сім'ї як соціально-правова проблема”. – Зі збірника “Роль органів внутрішніх справ у сфері запобігання та протидії насильству в суспільстві». – Львів, 2000р.:
• Щорічно понад 3 млн. дітей спостерігають за актами насильства в сім'ї або є вимушеними їх учасниками (жертвами).
• Діти скривджених матерів у 6 разів частіше намагаються накласти на себе руки, 50% їх схильні до зловживань наркотиками та алкоголем.
• Майже 100% матерів, які зазнали насильства, народили дітей хворими (переважно з неврозами, заїканням, енурезом, церебральним паралічем, порушеннями психіки).

Міф 4: У РЕЗУЛЬТАТІ НАСИЛЬСТВА В СІМ’Ї ЗАЗВИЧАЙ НЕ ЗАВДАЄТЬСЯ СЕРЙОЗНИХ ТІЛЕСНИХ УШКОДЖЕНЬ

Факти:

• Жінки зазнають травм (у результаті домашнього насильства), які, згідно із законодавством України, можуть бути класифіковані як тяжкі тілесні ушкодження. «Домашнє насильство в Україні». Звіт за результатами дослідження організації «Правозахисники Мінесоти», грудень 2000 р.
• Лікар “швидкої допомоги” (який брав участь в опитуванні) поінформував, що частіше за все у випадках домашнього насильства жінки зазнають таких травм, як струси мозку, травми черевної порожнини та переломи кінцівок. “Домашнє насильство в Україні”. Звіт за результатами дослідження організації “Правозахисники Мінесоти”, грудень 2000 р.
• Як правило, 35% жінок, що потрапляють у лікарню “швидкої допомоги”, перебувають там з причин отримання нових тілесних ушкоджень, пов’язаних із знущаннями, що продовжуються; 25-40% жінок було побито під час їх вагітності. ПРОЕКТ ГАРМОНІЯ. “Суспільна програма запобігання насильству в сім'ї”. – Львів, 2000 р.
• Близько мільйона жінок щороку потребують медичної допомоги після знущань у сім'ї. ПРОЕКТ ГАРМОНІЯ. “Суспільна програма запобігання насильству в сім'ї”. – Львів, 2000 р.
• Загнана всередину сім'ї, ця проблема (домашнє насильство) нерідко переростає в іще більшу: безкарність провокує кривдника, домашнього хулігана на вбивство. За оцінками юристів, саме серед родичів стається близько 40% усіх зареєстрованих вбивств, причому на одне вбивство чоловіка дружиною припадає сім вбивств дружин їхніми чоловіками. Фахівці підкреслюють, що жінки переважно вдаються до вбивства задля самооборони або доведені до відчаю безпробудним пияцтвом чоловіка, побиттями, знущанням над дітьми. Центр з проблем жінок, сім'ї та ґендерних досліджень при Інституті молоді. “Кризовий центр для жінок: досвід створення та роботи».– Москва, «Освіта», 1998 р.

Насильство в сім’ї: Практичний посібник для медсестер/ Видання Асоціації медичних сестер Канади. – Індикатори насильства щодо жінок:

• Ушкодження кісток або м'яких тканин; рани на голові або обличчі.
• Зламані зуби, зламана або зміщена щелепа.
• Синці на обличчі.
• Перфоровані барабанні перетинки.
• Сліди від побоїв у ділянці живота, грудей, статевих органів, особливо в стані вагітності.
• Сліди укусів.
• Незвичні опіки (сигаретами, праскою, гарячим жиром, кислотами).
• Викидні, мертвонароджені діти, передчасні пологи.

Міф 5: ЖІНКИ ТІЄЮ Ж МІРОЮ ЧИНЯТЬ НАСИЛЬСТВО НАД СВОЇМИ ЧОЛОВІКАМИ/ ПАРТНЕРАМИ

Факти:

• У 97% жертвами домашнього насильства є саме жінки. Л.Максимович, Л.Гук, “Проблема насильства: стратегія запобігання, перспективи подолання”. Роль органів внутрішніх справ у сфері запобігання і протидії насильству в суспільстві. – Львів, 2000 р.
• Домашнє насильство – це застосування сили або погрози силою, вчинені чоловіком або партнером з метою залякування та примусу жінки до підкорення. Визначення домашнього насильства, наведене в документах ООН (Док. ООН SN/CSDHA/20 (1993 р.), базувалося на спеціальних дослідженнях, які засвідчили, що саме жінки передусім є жертвами домашнього насильства.
• У своєму звіті «Правозахисники Мінесоти» визначають домашнє насильство як насильство над жінками. Це визначення відображає підсумок досліджень, який підтверджує, що найчастіше жертвами насильства в сім’ї стають жінки. «Домашнє насильство в Україні». Звіт за результатами дослідження організації «Правозахисники Мінесоти», грудень 2000 р.
• Найчастіше об’єктами домашнього насильства в Україні стають дружини, рідше дочки, невістки, матері, а суб’єктами насильства – чоловіки. Проект «Проблеми жінок в Україні». Дослідження Київського міжнародного інституту соціології.

Міф 6: ЖІНКИ В СІМ'Ї САМІ НАПРОШУЮТЬСЯ НА ПОБИТТЯ – ЯК СВОЇМ СТАВЛЕННЯМ, ТАК І ПОВЕДІНКОЮ. ВОНИ ЗАСЛУГОВУЮТЬ НА ПОБИТТЯ, БО НЕ СЛУХАЛИСЯ ЧОЛОВІКА ЧИ НЕ РОБИЛИ ТАК, ЯК ПОТРІБНО

Факти:

• У звіті та під час багатьох опитувань виявився ще один міф, який полягає у тому, що якщо жінку б’ють, то вона сама спровокувала таке ставлення або якимось чином заслужила його. Дослідження показує, що багато кривдників систематично б’ють своїх дружин і чимдалі роблять це ще жорсткіше. Часто знущання не пов’язується з конкретним актом провокації. «Домашнє насильство в Україні». Звіт за результатами дослідження організації «Правозахисники Мінесоти», грудень 2000 р.
• Насправді правопорушники втрачають контроль у результаті внутрішнього психічного та психологічного розладу; “причина”, яка провокує насильницьку поведінку, не має великого значення.

 

Ґендер, закон і ми

 

Усі люди народжуються вільними і рівними в своїй гідності і правах.
Європейська Конвенція про захист прав людини
Демократія без повноцінної участі жінок у суспільному житті – це нонсенс.
Гіларі Клінтон

Інформаційна частина 

Сучасна людина живе у складному світі суспільних відносин, які розвиваються не стихійно, а регулюються законами. Тому міжнародною спільнотою робляться кроки для об’єднання зусиль всіх держав на боротьбу з усіма видами ґендерного насильства та на припинення дискримінації людини за статевою ознакою. В останні десятиліття було прийнято велику кількість міжнародних декларацій і конвенцій, що ясно показують зв'язок між правами людини і ґендерним насильством та ґендерною дискримінацією, наголошуючи, що це є фундаментальним порушенням прав людини.

Розглянемо найголовніші з них.

Загальна декларація прав людини

Вже перша стаття Загальної декларації прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у 1948р., стверджує підстави рівності всіх людей: «Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності і правах. Вони наділені розумом і совістю і мають діяти один щодо іншого в дусі братерства».

Загальна декларація прав людини проголосила:
Жінки і чоловіки мають право на рівність у користуванні й захисті всіх прав людини й основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, громадській чи будь-якій іншій сфері. Ці права включають, зокрема:

• право на життя; право на рівність;
• право на свободу й особисту недоторканність;
• право на рівний захист законом;
• право бути вільним від усіх форм дискримінації;
• право на найвищий з досяжних рівень фізичного і психічного здоров'я;
• право на справедливі і сприятливі умови праці;
• право не бути відданим на катування чи інше жорстоке, нелюдське чи принизливе поводження чи покарання.

Кожен має право на рівний захист відповідно до закону, без дискримінації за будь-якою ознакою, і зокрема проти насильства чи погроз. Будьте особливо пильні, захищаючи потенційно вразливі групи: дітей, літніх людей, жінок, біженців, переміщених осіб та представників меншин.

Декларація ООН щодо подолання насильства над жінками

Декларація про подолання насильства над жінками була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у 1993 році. Цей важливим міжнародний документ став висловленням міжнародної спільноти щодо захисту жінок від насильства, включно з домашнім насильством. У ньому було вперше офіційно зведено й викладено міжнародні норми щодо насильства над жінками, утверджено засудження насильства над жінками в усіх його формах і проявах.
Декларація вперше дає чітке визначення терміну «насильство над жінками». Цей міжнародний документ визнає це насильство виявленням історично обумовленої нерівності між чоловіками і жінками, затверджує постулат про те, що жінка має право на користування правами людини у повному обсязі, що, в свою чергу, вимагає обов'язкового подолання насильства в сім’ї. Засадничий принцип Декларації: насильство над жінками є проявом нерівного співставлення сил між чоловіками та жінками, яке склалося історично та призвело до домінування над жінками й дискримінації у ставленні до жінок з боку чоловіків. Декларація наголошує на тому, що насильство є одним із основних соціальних механізмів, за допомогою яких жінок змушують займати підлегле становище порівняно з чоловіками. А також засвідчує, що воно порушує основні права і свободи жінок.
Декларація визначає домашнє насильство як окремий вияв ґендерного насильства над жінкою, що є порушенням її людських прав. Тому домашнє насильство повинне розглядатися відповідно до міжнародних юридичних норм захисту прав людини, із чого випливає, що держава зобов'язана проводити необхідні й ефективні заходи для протидії проявам насильства в сім’ї.
Історичне значення Декларації полягає також у визначенні практичних заходів для боротьби з ґендерним насильством, бо воно не сумісне з принципами демократичної держави, де існує верховенство права, дух і буква закону. Документ показує зросле занепокоєння країн проблемою ґендерного насильства, усвідомлення міжнародною спільнотою руйнівних наслідків цього насильства та ставить перед державами завдання: розробити національні плани дій для забезпечення захисту жінок від будь-яких форм насильства; шукати ефективних правових засобів для його викорінення: переглянути й реформувати закони та їхнє застосування щодо домашнього насильства над жінками. Декларація також рекомендує вести інформаційну, просвітницьку та виховну роботу для подолання традиційних стереотипів, ґрунтованих на зверхності однієї статі над іншою, змінюючи цим соціальні та культурні моделі поведінки чоловіків і жінок.
На жаль, Декларація не конвенція і не договір, тому не потребує ратифікації державами і не передбачає механізму контролю над її виконанням. Але в Комісії ООН з прав людини є спеціальний доповідач/спеціальна доповідачка з питань насильства щодо жінок, який/яка надає щорічний звіт стосовно боротьби з цим насильством. Таким чином ООН може знати про розмір проблеми і приймати виважені рішення щодо впливу на неї.

Конвенція «Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок»

У 1979 році ООН схвалила Конвенцію «Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок» - найважливіший міжнародний документ у захисті жінок від ґендерної дискримінації і ґендерного насильства. У конвенції заявлено, що просування рівності між чоловіками і жінками є центральним принципом ООН і становить предмет зобов’язання держав-членів цієї міжнародної організації. У цьому документі фактично визнано наявність дискримінації жінок, відображено ставлення світової спільноти до всіх форм дискримінації жінок, вказано на те, що, не зважаючи на цілий ряд міжнародних документів, така дискримінація продовжується. Конвенція охопила все коло проблем, з якими стикається жінка і зобов’язала держави, які її ратифікували, засудити дискримінацію жінок у всіх її формах, а також запропонувала включити принцип рівних прав чоловіків та жінок у національні Конституції, інше відповідне законодавство, практично здійснюючи принципи рівності. Конвенція також обумовила, що держави-учасниці мають активно протидіяти торгівлі жінками та експлуатації жіночої проституції.
Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок вимагає, щоб держави, які її підписали, забезпечували дієвий захист жінок від насильства за ознакою статі через прийняття відповідних норм кримінального і цивільно-правового характеру та неухильного дотримання їх. А також підкреслює важливість профілактики через реалізацію ґендерних програм інформування й освіти громадськості.
У Конвенції заявлено, що просування рівності між чоловіками і жінками є центральним принципом ООН і становить предмет зобов’язання держав-членів. У цьому документі фактично визнано наявність дискримінації жінок, відображено ставлення світової спільноти до всіх форм дискримінації жінок, вказано на те, що незважаючи на низку міжнародних документів, така дискримінація продовжується. Конвенція охопила все коло проблем, з якими стикається жінка і зобов’язала держави, які її ратифікували, засудити дискримінацію жінок у всіх її формах та запропонувала включити принцип рівних прав чоловіків та жінок у національні Конституції, інше відповідне законодавство, забезпечити практичне здійснення цього принципу. Конвенція також обумовила, що держави-учасниці мають активно протидіяти торгівлі жінками та експлуатації жіночої проституції.

Європейська «Декларація про рівність чоловіків і жінок»

Комітет Міністрів Ради Європи у 1988 році прийняв Декларацію про рівність чоловіків і жінок, у якій визначено, що «дискримінація за ознакою статі в політичній, соціальній, освітній, культурній та інших сферах стає на перешкоді до визнання й здійснення прав людини та основних свобод», і що принцип рівноправності жінок і чоловіків розглядається як основна умова демократії. В Декларації подано перелік напрямів діяльності держав-членів РЄ для утвердження рівного статусу чоловіків і жінок, серед яких захист особистих прав; участь у політичному, економічному житті; доступ до державних посад всіх рівнів; права у подружньому житті; доступ до всіх професій, зайнятість роботою та заробітна плата; сприяння економічній незалежності жінок тощо.

Пекінська Платформа Дій

На Четвертій Всесвітній конференції ООН зі становища жінок (Пекін, вересень 1995 р.) було прийнято найбільш резонансі документи щодо ґендерної рівності – Декларація і Платформа Дій, так звана Пекінська Платформа Дій. Цей міжнародний документ розглядає розширення прав і можливостей жінок у контексті забезпечення рівноправності між жінками і чоловіками, а також визначає, що саме цей підхід становить передумову для досягнення політичної, соціальної, економічної та культурної безпеки у відносинах між народами. Також у Пекінській Платформі дій зазначається необхідність комплексного підходу до ґендерної рівності, впровадження проблематики рівності між статями в усі галузі життєдіяльності суспільства, на всіх рівнях управління ними.

Заключна Декларація 2-ї Наради глав держав і урядів Ради Європи (1997 р.)

Ми, глави держав і урядів держав-членів Ради Європи…приймаємо рішення зміцнювати гарантії прав людини шляхом забезпечення здатності наших державних інститутів ефективно захищати права осіб усюди в Європі… підтверджуємо свою рішучість боротися з насильством щодо жінок, а також всіх форм сексуальної експлуатації жінок.

Амстердамська угода

Європейська спільнота приділяє велику увагу ґендерному підходу в політиці. У 1997 році було прийнято Амстердамську угоду, метою якої була підготовка Європейського Союзу до розширення на Схід. Угода офіційно закріпила положення щодо впровадження ґендерних підходів у всі галузі політики та діяльності Європейського Союзу, що чітко визначено в завданнях та цілях Співтовариства як ліквідація нерівності та сприяння рівності між чоловіками і жінками (статті 2 і 3).

Цілі Розвитку Тисячоліття

Цілі Розвитку Тисячоліття були прийняті 189 країнами світу на Саміті Тисячоліття ООН у вересні 2000 р. Цілі Розвитку Тисячоліття для України передбачають виконання наступних завдань протягом 2001–20015 років: 1) подолання бідності; 2) забезпечення якісної освіти впродовж життя; 3) сталий розвиток довкілля; 4) поліпшення здоров’я матерів та зменшення дитячої смертності; 5) обмеження поширення ВІЛ–інфекції/ СНІДу та туберкульозу і започаткування тенденції до скорочення їхніх масштабів; 6) забезпечення ґендерної рівності.

Були розроблені індикатори для виконання задекларованої програми, і нижче подаємо прогнозні розрахунки індикаторів із забезпечення цілі 6, ґендерної рівності.

Ціль 6. Забезпечення ґендерної рівності

 

Завдання 1	Забезпечити ґендерне співвідношення на рівні не менше 30 до 70 тієї чи іншої статі у представницьких органах влади та на вищих щаблях виконавчої влади
Індикатор 1.1	Ґендерне співвідношення серед депутатів Верховної Ради України, чис.жін. / чис.чол. (або навпаки)
Індикатор 1.2	Ґендерне співвідношення серед депутатів місцевих органів влади, чис.жін. / чис.чол. (або навпаки)
Індикатор 1.3	Ґендерне співвідношення серед депутатів обласних органів влади, чис.жін. / чис.чол. (або навпаки)
Індикатор 1.4	Ґендерне співвідношення серед депутатів районних органів влади, чис.жін. / чис.чол. (або навпаки)
Індикатор 1.5	Ґендерне співвідношення серед депутатів міських органів влади, чис.жін. / чис.чол. (або навпаки)
Індикатор 1.6	Ґендерне співвідношення серед депутатів селищних органів влади, чис.жін. / чис.чол. (або навпаки)
Індикатор 1.7	Ґендерне співвідношення серед депутатів сільських органів влади, чис.жін. / чис.чол. (або навпаки)
Індикатор 1.8	Ґендерне співвідношення у складі членів Кабінету Міністрів України, чис.жін. / чис.чол. (або навпаки)
Індикатор 1.9	Ґендерне співвідношення серед вищих державних службовців (1-2 посадових категорій), чис.жін. / чис.чол. (або навпаки)
Завдання 2	Скоротити наполовину розрив у доходах жінок і чоловіків
Індикатор 2.1	Співвідношення середнього рівня заробітної плати жінок до середнього рівня заробітної плати чоловіків, %

Деталізація за періодами

 

Індикатори	1990	2001	2004	2007	2011	2015
Ґендерне співвідношення серед депутатів Верховної Ради України, чис.жін. / чис.чол. (або навпаки)	3/97	8/92	5/95	13/87	20/80	30/70
Ґендерне співвідношення серед депутатів місцевих органів влади, чис.жін. / чис.чол. (або навпаки)	38/62	42/58	42/58	43/57	44/56	45/55
Ґендерне співвідношення серед депутатів обласних органів влади, чис.жін. / чис.чол. (або навпаки)	9/91	11/89	15/85	19/81	20/80	30/70
Ґендерне співвідношення серед депутатів районних органів влади, чис.жін. / чис.чол. (або навпаки)	18/82	21/79	24/76	27/73	28/72	30/70
Ґендерне співвідношення серед депутатів міських (обласного значення) органів влади, чис.жін. / чис.чол. (або навпаки)	21/79	22/78	25/75	28/72	29/71	30/70
Ґендерне співвідношення серед депутатів селищних органів влади, чис.жін. / чис.чол. (або навпаки)	42/58	47/53	47/53	48/52	48/52	50/50
Ґендерне співвідношення серед депутатів сільських органів влади, чис.жін. / чис.чол. (або навпаки)	42/58	47/53	48/52	49/51	50/50	50/50
Ґендерне співвідношення у складі членів Кабінету Міністрів України, чис.жін. / чис.чол. (або навпаки)	н/д	0/100	10/90	15/85	20/80	30/70
Ґендерне співвідношення серед вищих державних службовців (1-2 посадових категорій), чис.жін. / чис.чол. (або навпаки)	н/д	15/85	17/83	20/80	25/75	30/70
Співвідношення (відсоток) середнього рівня заробітної плати жінок і чоловіків, %	73	71	73	76	85	86

Звичайно, досягнення зазначених у ЦРТ цілей та індикаторів потребують політичної волі представників центральних та регіональних/місцевих органів влади, глибокого розуміння як владою, так і суспільством необхідності участі чоловіків і жінок у процесі прийняття рішень та управління державою. Виконання зазначених цілей наблизило б українське суспільство до європейської спільноти, де на вищому рівні було прийнято рішення про впровадження принципу рівності між статями у всі галузі суспільства і на всі рівні управління ними.

Україна і ґендерне законодавство

Україна є членом багатьох міжнародних організацій, які протягом двох останніх десятиріч ставлять проблематику ґендерної рівності на перші місця порядку денного. Таким чином Україна прийняла ряд міжнародних зобов’язань щодо ґендерної рівності. Серед них:

• Міжнародний пакт про цивільні і політичні права;
• Конвенцію ООН «Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок», ратифіковану Україною 19 грудня 1980 року, коли вона була ще в складі Радянського Союзу.
• «Декларацію про рівність чоловіків і жінок» Комітету Міністрів Ради Європи
• «Декларацію і Платформу Дій» Четвертої Всесвітньої конференції ООН зі становища жінок (1995 р.);
• Цілі Розвитку Тисячоліття, підписані Україною на Самміті Тисячоліття ООН (вересень 2000 р.).

На національному рівні в Україні прийнято ряд законодавчих та нормативно-правових актів, які захищають права людини від насильства в сім’ї, а також регламентують діяльність правоохоронців щодо попередження та припинення насильства в сім'ї.

Основу їх складає Конституція України, що є тією юридичною базою, норми якої визначають та гарантують охорону й захист прав, свобод та інтересів сім'ї та людини. Рівність прав жінок і чоловіків підтверджено найперше в статті 24: «Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько–політичному і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї…».

Серед інших статей Конституції України важливими є:

• право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань (ст. 27);
• принцип рівності кожного подружжя у правах і обов'язках в шлюбі та сім'ї (ст. 51).

Кодекс про шлюб і сім'ю України визначає сферу сімейних та родинних відносин. Ним передбачені відповідні правові гарантії з охорони й захисту прав та інтересів сім'ї, регулюється порядок вирішення спорів між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами родини, а також визначені правові наслідки щодо недотримання ними своїх обов'язків. Відповідні статті:

• межі правового впливу на сферу сімейних та родинних відносин (ст.2);
• принцип рівноправності громадян у сімейних стосунках (ст.4);
• рівність обов'язків подружжя (ст.20).
• Сімейний Кодекс України визначає, що:
• учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками;
• жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї;
• сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добровільності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

15 листопада 2001 року в Україні було прийнято Закон «Про попередження насильства в сім'ї», що стало вагомим кроком до об`єднання зусиль суспільства й держави у боротьбі з насильством в сім`ї. В Законі вперше законодавчо закріплено правові й організаційні основи попередження насильства в сім'ї.
Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» дає визначення поняття насильства в сім’ї загалом та окремих його видів; фізичного, сексуального, психологічного, економічного, а також іншої термінології, пов’язаної з цим явищем.
Розвиток ґендерного законодавства є явище європейське й світове. Без розв'язання ґендерної проблеми Україна не буде органічно сприйнята в європейське співтовариство як демократична правова держава. Тому в 2005 році нашою державою було прийнято Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків України». Прийняття цього закону є ще одним свідченням того, що наша держава твердо стала на шлях демократичних перетворень.
Новим кроком у впровадженні ґендерної рівності є прийняття (Постановою Кабінету Міністрів України №1834 від 27 грудня 2006 року) Державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві до 2010 року. Відповідно до прийнятої програми затверджено плани заходів. До їх реалізації залучені всі центральні та місцеві органи виконавчої влади і громадські організації.
На сьогодні Україна хоч і повільно, але просувається до ґендерної рівності. Ґендерні підходи – не данина моді, а нагальна потреба. Це стосується і сфери освіти. Як відомо, Україна прагне стати повноправною частиною європейської спільноти, наблизившись до останньої за основними соціально-економічними показниками та стандартами життя. Для цього нашій державі необхідно буде реалізувати всі свої зобов’язання щодо ґендерної рівності.

Практична частина

Мета заняття: засвоїти, які закони захищають нас від ґендерної дискримінації та ґендерного насильства.

Вступне слово
Україна є членом багатьох міжнародних організацій, які протягом двох останніх десятиріч ставлять проблематику ґендерної рівності на перші місця порядку денного. Таким чином Україна прийняла ряд міжнародних зобов’язань щодо ґендерної рівності. Серед них такі важливі міжнародні документи як: Конвенція ООН «Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок»; «Декларація про рівність чоловіків і жінок» Комітету Міністрів Ради Європи; а також Цілі Розвитку Тисячоліття, підписані Україною у числі 189 країн світу році на Самміті Тисячоліття ООН (вересень 2000 р.), які передбачають для України виконання протягом 2001–20015 років забезпечення ґендерної рівності.

Рівність прав жінок і чоловіків підтверджує Конституція України, а захищають Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків України» та «Про попередження насильства в сім'ї», деякі статті інших законів нашої держави.

Отож темою сьогоднішнього заняття буде «Ґендер, закон і ми».

Після вступного слова обговоріть з групою графік роботи, а потім запропонуйте прийняти правила.

Вправа «Моє ім’я»

Мета: познайомити (за потребою) присутніх та ввести в тему заняття

Виконання вправи

Всім присутнім запропонуйте почергово в колі називати своє ім’я та одне з прийнятих тільки-що правил, яке найбільше подобається/здається важливим для проведення заняття. Попрохайте пояснити, чому вони вибирають саме це правило.

У кінці подякуйте групі за цікаву роботу.

Вправа «Мій човен»

Мета: допомогти групі зрозуміти та сформулювати свої сподівання від заняття; вияснити потреби групи.

На великому аркуші заздалегідь малюється море. Всі присутні отримують стікери, вирізані у вигляді човнів, на яких пишуть свої сподівання від заняття: що хочуть почути із запропонованої теми, чого хочуть навчитися. Потім по колу вони проговорюють написане і наліплюють свої «човни» на «море».

Вправа «Ґендер, права людини і міжнародне законодавство»

Шкільний сайт

Сайт класу